Електронний каталог ННСГБ НААН online
Електронний каталог
ННСГБ НААН online

 


МінАПК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виставки

170 років з дня народження Василя Васильовича Докучаєва (1846 – 1903) – видатного геолога і ґрунтознавця, основоположника національної школи ґрунтознавства і географії ґрунтів

 

Василь Васильович Докучаєв (1 березня 1846 – 8 листопада 1903) – всесвітньо відомий учений, природознавець, геолог і ґрунтознавець, основоположник наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії.

У 1871 році закінчив Петербурзький університет, де продовжив свою викладацьку діяльність до 1897 року. Відразу по закінченню навчання, молодий вчений відправився у наукову експедицію до Смоленської губернії, де вивчав ґрунти місцевих боліт. За результатами проведених досліджень у 1874 році опублікував роботу з питань осушення боліт, яка стала значним внеском у наукове болотознавство.

Влітку 1877 року він розпочав дослідження російського чорнозему – «царя ґрунтів», в результаті яких були закладені основи вчення про ґрунт, як особливе природно-історичне тіло і про чинники ґрунтоутворення.

У 1882 році Докучаєв був обраний кандидатом на посаду старшого геолога Геологічного комітету. У 1883 році вийшла з друку його фундаментальна праця «Русский чернозем. Отчет Вольному экономическому обществу», в якій він не тільки підвів підсумки своїх багаторічних досліджень чорноземів, а й сформулював основні положення створеного ним сучасного наукового ґрунтознавства.

«Русский чернозем» був представлений Докучаєвим в якості докторської дисертації в Петербурзькому університеті. Відразу після отримання ступеня доктора наук, він почав ґрунтові та геологічні дослідження Нижегородської губернії, які були по суті першим в історії комплексним вивченням природи. У 1884 – 1886 роках вчений закінчив і опублікував «Материалы к оценке земель Нижегородской губернии». Склав ґрунтову й геологічну карти губернії. У Нижньому Новгороді організував перший в Росії Губернський природно-історичний музей. З 1885 року, спільно з О. В. Совєтовим, почав публікувати спеціальні ґрунтові та ботанічні роботи в періодичному виданні «Материалы по изучению русских почв». В одному з випусків Докучаєв дав першу в світі наукову класифікацію ґрунтів, засновану на генетичному принципі. У 1888 році він організував при Вільному економічному товаристві постійну Ґрунтову комісію, завданням якої було вивчення ґрунтів Росії.

Протягом 1888 – 1894 років на запрошення Полтавського губернського земства очолював експедицію, що вивчала ґрунти, рослинність і геологічні умови Полтавщини. За його ініціативи було складено ґрунтові карти губернії, створено у Полтаві природничо-історичний музей.

У 1892 році В. В. Докучаєв очолив Особливу експедицію, споряджену Лісовим департаментом до Воронезької, Харківської та Катеринославської губерній задля запобігання ерозії ґрунтів, посухам і недородам. Опублікував «Праці» експедиції у 18 випусках.

Від 1892 року виконував обов’язки директора Новоалександрійського інституту сільського господарства та лісівництва (Ново-Александрія, Люблінська губернія, нині місто Пулави, Польща), значною мірою на евакуйованій у 1914 році базі якого виник Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва. У 1895 році через перевтому взяв відпустку, під час якої відпочивав у Криму. У 1898 році вивчав ґрунти Бессарабії, потім, до 1900 року – Кавказу та Центральної Азії.

В останні роки життя Василь Васильович опублікував кілька робіт, з яких необхідно відзначити «К учению о зонах природы. Горизонтальные и вертикальные почвенные зоны», де він виклав вчення про природно-історичні зони і окреслив основні завдання землеробства для різних зон.

Величезне значення мала також робота Докучаєва «Место и роль современного почвоведения в науке и жизни», в якій він заклав теоретичні основи біогеохімії.

За результатами багаторічних досліджень ґрунтів різних губерній, науковець сформулював так званий «закон зональності», що показує найщільніший зв’язок клімату, ґрунтів, тваринних та рослинних організмів і співвідношення між зонами природи взагалі й усім життям, усією діяльністю людини. Читав науково-популярні лекції, в тому числі в Полтаві, де співпрацював із місцевим земством і журналом «Хуторянин».

У 1899 році з ініціативи Докучаєва почав видаватися на кошти Вільного економічного товариства журнал «Почвоведение», який зіграв велику роль у розвитку вітчизняного ґрунтознавства. Останніми роботами Докучаєва були ґрунтова карта Кавказу та карта зонального розподілу ґрунтів в північній півкулі, що демонструвалися на Всесвітній виставці в Парижі в 1900 році.

Видатні діяння на благо всієї природничої науки дають цілковиту підставу вважати В. В. Докучаєва основоположником учення про географічні зони, яке успішно розвивається вітчизняними географами.

Для більш детального ознайомлення з науковою спадщиною В. В. Докучаєва, запрошуємо до читального залу № 2 ННСГБ НААН.

 

 
сайт создан компанией web студия