Електронний каталог ННСГБ НААН online
Електронний каталог
ННСГБ НААН online

 


МінАПК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виставки

160 років від дня народження Петра Васильовича Будріна (1857-1939) – видатного вченого-агронома, директора Харківської селекційної станції

 

Петро Васильович Будрін (1857-1939) – визнаний у світі учений-агроном та рослинник. Освіту здобув у Санкт-Петербурзькому університеті на відділі природничих наук, який закінчив в 1879 році.

Свою наукову діяльність Будрін розпочав ще будучи студентом університету. Після закінчення навчання, протягом трьох років Петро Васильович був відряджений з науковими цілями в маєтки Воронезької та Ліфляндської губерній, в Петровську сільськогосподарську академію в Москві і на Московську промислову виставку 1882 року. Восени 1882 року призначений доцентом Ново-Олександрійського інституту, а згодом професором кафедри землеробства в цьому інституті.

Свою подальшу наукову діяльність вчений продовжив закордоном. У 1886 році Будрін був направлений до Німеччини, Швейцарії, Австрії та Франції для ознайомлення з тамтешніми господарствами, організацією дослідних полів і постановкою вищої сільськогосподарської освіти.

Повернувшись з довготривалого відрядженя, Петро Васильович продовжив свою науково-практичну діяльність уже на батьківщині. Так, у 1888 році він успішно захистив магістерську дисертацію «Штучні, переважно азотисті добрива», після чого протягом 1888-1905 рр. працював на посаді професора Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва. З 1902 року очолив цей навчальний заклад. У 1905-1907 рр. завідував Енгельгардтською дослідною станцією, а протягом 1908-1912 рр. був директором Харківської селекційної станції. 17 лютого 1935 року отримав ступінь доктора сільськогосподарських наук.

Заслуги Будріна, як ученого перед вітчизняною сільськогосподарською наукою дуже вагомі. У пам’яті наукової спільноти Петро Васильович назавжди залишиться видатним діячем і організатором сільськогосподарської дослідної справи в Росії.

Організатор робіт по селекції польових культур в Росії. Опублікував підручник для сільськогосподарських вузів «Приватне землеробство», в якому використав результати своїх дослідів. У всіх роботах виступав за широке впровадження травосіяння і посівів зернобобових культур.

За багаторічну науково-педагогічну діяльність був нагороджений орденом Святого Станіслава II ступеня (1895) і орденом Святого Володимира IV ступеня (1901).

Будрін П.В. також був почесним членом наукового комітету Міністерства землеробства і державного майна, Імператорського Вільного Економічного Товариства, Московського товариства сільського господарства, Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва.

До найбільш відомих праць, які в повному обсязі відображають результати його наукових досліджень, слід віднести роботи, які зберігаються у «Фонді видань, випущених у ХІХ столітті з сільськогосподарської тематики» Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН, зокрема: «Нові вороги хлібних рослин» (Праці Імператорського Вільного Економічного Товариства, 1881, Том ІІ); «Макуха із насіння, одержана в олійному виробництві» (Праці Імператорського Вільного Економічного Товариства, 1881, Том ІІ, ІІІ); «Досліди з рициновою макухою» (журнал «Сільське господарство і лісівництво», 1890, вересень); «Штучні переваги азотних добрив» (1888); «Дані по культурі сільськогосподарських рослин на дослідній фермі в Новій-Олександрії за 1881-1898 рр.» (1899); «Чорний люпин» (Землеробська газета, 1893, №44); «Конюшина і фосфорити» (1900) та інші.

 

 

Для детальнішого ознайомлення з науковим доробком Петра Васильовича Будріна просимо Вас завітати до «Фонду видань, випущених у ХІХ столітті з сільськогосподарської тематики» Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН (читальний зал №2, кім. №19).

 

 

 

 

 
сайт создан компанией> web студия