Електронний каталог ННСГБ НААН online
Електронний каталог
ННСГБ НААН online

 


МінАПК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виставки

120 років із часу виходу в світ праці І. Є. Овсинського «Новая система земледелия»
на території України

 

У 1898 році на Х з’їзді природознавців та лікарів в Києві вперше вголос заговорили про «нову систему землеробства». Автор її, Іван Євгенович Овсинський, зробив доповідь про сутність своєї «системи», повідомив про досягнуті ним сприятливі результати культури рослин способом, який він рекомендує, в порівнянні із звичайними, та на основі деяких теоретичних міркувань, вважав свою систему універсальною. Учасники з’їзду віднеслись до доповіді Овсинського з великою увагою, тому що в ній, мабуть, вирішувались два наболілих питання землеробства півдня Росії: перемога над посухою разом із збільшенням врожаїв та здешевленням їх виробництва.

Сутність «нової системи землеробства» та коротка історія її виникнення така. У 1874 році І. Є. Овсинський почав хазяйнувати в своїй невеликій садибі в Летичівському повіті Подільської губернії, та після цілої низки дослідів прийшов до висновку, що вести господарство за загальноприйнятими шаблонами ризиковано та невигідно. Особисте знайомство І. Є. Овсинського зі способами обробітку ґрунту в Китаї, особистий досвід та ряд міркувань дозволили йому створити «нову систему землеробства». Головною цінністю цієї системи була виключна стійкість посівів як до посухи, так і до перезволоження. І. Є. Овсинський прийшов до висновку про непотрібність плуга та плужного обробітку.

У 1890 р. на Першому Київському обласному сільськогосподарському з’їзді Іван Євгенович у доповіді «Заходи до впорядкування господарств» висловив свої ідеї щодо обробітку ґрунту: «Я відкидаю глибоку оранку плугом. Я визнаю необхідність глибокого розпушування грунту; але це повинен робити не плуг, що вивертає нижній шар назовні, а грунтопоглиблювач і культиватор. Я признаю необхідним тільки неглибоку оранку для знищення бур'янів і прикриття гною. Моя система обробітку грунту: 1) прискорює стиглість грунту; 2) гарантує чистоту грунту; 3) зберігає 1/6 частину робочої сили; 4) дозволяє більш економно утилізувати гній; 5) сприяє абсорбації сполук азоту з атмосфери і правильному розподілу повітря в орному шарі; 6) гарантує нормальне живлення рослин».

Ця система землеробства І. Є. Овсинського обговорювалася багатьма науковцями того часу. Рукопис книги, хоча й мав рецензії світил тодішньої польської агрономічної науки, переходив від видавництва до видавництва, поки Овсинський не направив його до редакції популярного польського журналу «Rolnic i Hodowka» («Селянин та підприємець»), на сторінках якого книга була надрукована в 1898 р. Слід відзначити, що саме редактор цього журналу Генрік Котлубай сприяв переводу книги з польської мови на російську. Російська версія була видана спочатку в Києві (1899 р.), а потім – у Вільнюсі (1899, 1900 рр.) та Харкові (1899 р.). У 1902 році книга побачила світ у Петербурзі, а потім в 1909 та 1911 роках – у Москві. У 1909 році кафедра агрономії Київського Університету Св. Володимира виступила з критикою системи Овсинського, об’явивши його книгу повною плутаниною та нісенітницею. Противники Овсинського стверджували, що його результати – наслідок виключно глибокої оранки його полів. Два роки за полями Овсинського спостерігав В. О. Бертенсон, вчений спеціаліст Міністерства Землеробства. Він відзначав багато переваг технології та чудовий стан полів, особливо кукурудзи, яка виростала під три метри та «зав’язувала по 8-10 великих качанів». Тим не менш, Бертенсон не рекомендував систему до широкого застосування. Досить правильно відреагував на Овсинського Д. М. Прянишников. Вивчивши проблему та поставивши досліди, він зауважив: «Всякий прийом хороший на своєму місці. Глибока оранка необхідна у вологу пору року, для накопичення вологи, а в посушливу пору, для збереження вологи, доречний поверхневий обробіток ґрунту. Досить точне визначення суті – якщо не знати, що неораний ґрунт також добре накопичує вологу». Зрештою, багаторічні дослідження, проведені за пропозицією І. О. Стебута на Плотянській сільськогосподарській дослідній станції князя П. П. Трубецького та Полтавського дослідного поля, не дали позитивних результатів, що викликало багато критичних зауважень з боку професора С. М. Богданова і призвело до того, що вчення Овсинського було знецінене та забуте.

І тільки через півстоліття, ідеї про безполицевий обробіток ґрунту знайшли своїх захисників, а головне – послідовників. Перш за все, це – відомий державний діяч Ф. Т. Моргун, який вдало поєднав ідеї та практичні розробки І. Є. Овсинського та його російських послідовників Т. С. Мальцева, О. І. Бараєва: в середині 70-х років минулого століття переніс їх на чорноземи Полтавщини. Теоретичне обґрунтування ідей Овсинського, їх глибоке та всебічне вивчення з наступним впровадженням у виробництво належить в подальшому вітчизняним вченим-аграріям Шикулі М. К., Тарарико М. Г. та багатьом їхнім учням.

У Фонді рідкісної книги нашої бібліотеки представлені наукові матеріали як Івана Євгеновича Овсинського, так і інших науковців того часу, що вивчали його систему обробітку ґрунту.

 

Для детальнішого ознайомлення з ними просимо Вас завітати до нашого фонду (читальний зал № 2, кім. 19).

 

 

 
сайт создан компанией web студия