Електронний каталог ННСГБ НААН online
Електронний каталог
ННСГБ НААН online

 


МінАПК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виставки

135 років із часу заснування Полтавського дослідного поля (1884)

 

Полтавське дослідне поле є однією з найстаріших дослідних сільськогосподарських установ країни. Воно було засноване в 1884 році на північній околиці Полтави та займало 67 десятин землі. Тут вивчалися питання обробітку ґрунту та застосування добрив, культури трав та злаків, розроблялись прийоми раціонального ведення сільського господарства. З 1910 року це вже Полтавська сільськогосподарська дослідна станція, з 1931 року – Український науково-дослідний інститут кормів, із 1987 року – Полтавська сільськогосподарська станція імені М. І. Вавілова. Полтавське дослідне поле стало законодавцем упровадження в сільськогосподарську дослідну справу польового методу досліджень; новатором у розробленні агрономічних засад боротьби з посухою, які були покладені в основу системи сухого рільництва; головним розроб ником підвалин прикладної ентомології: створена й практично використовується найбільша в країні популяція комах–запилювачів тепличних рослин і плодових насаджень. Створені та широко використовуються в Україні та за її межами біля 60 сортів кормових культур: люцерни, конюшини, еспарцету, райграсу високого, стоколосу безостого, вики озимої та ярої, кормових буряків. За зразком Полтавського дослідного поля побудовано переважну більшість сучасних інститутів та національних наукових центрів. Усі підручники світу згадують про 135- річний беззмінний посів озимого жита, метою якого є визначення впливу тривалої дії антропогенних факторів на природну родючість ґрунту, його агрохімічні та агрофізичні властивості, здатність озимого жита до монокультури.

Біля витоків розвитку Полтавського дослідного поля стояли такі видатні вчені, як М. І. Вавілов (1887-1943), В. І. Вернадський (1863-1945), В. В. Докучаєв (1846-1903), А. Є. Зайкевич (1842 -1931), О. О. Ізмаїльський (1854-1914), П. А. Костичев (1845-1893), А. Н. Соколовський (1884-1959), І. А. Стебут, С. Ф. Третьяков, В. І. Сазанов, В. М. Рабинович, А. П. Бондаренко. На благодатній полтавській землі творив не менш відомий у наукових колах, а тоді – вчений-самоук Іван Овсінський (1856-1910), який заклав основи безплужної системи обробітку ґрунтів. Сутність своєї теорії розробник виклав у праці «Нова система землеробства», опублікованій у 1898 році. А видатний ентомолог Микола Курдюмов, який приїхав до Полтави у 1910 році, коли Поле виросло вже у науково-дослідну станцію, заснував тут відділ сільськогосподарської ентомології.

Полтавське дослідне поле має прямий стосунок і до заснування української наукової школи свинарства. Відділ тваринництва науково-дослідної станції з часом перетворився на зоотехнічну станцію, потім – на інститут прикладної зоотехнії та врешті – на сучасний інститут тваринництва й агропромислового виробництва. Крім того, першу на Полтавщині й, мабуть, в Україні метеорологічну станцію було засновано у 1885 році, а проведення спостережень та обробку статистичного матеріалу доручили першому директорові дослідного поля Борисові Черепахіну.

У Фонді рідкісної книги нашої бібліотеки представлені цінні наукові матеріали як самого Полтавського дослідного поля, так і прижиттєві видання класиків сільськогосподарської науки, що стосуються наукової діяльності поля. Для детальнішого ознайомлення з ними просимо Вас завітати до нашого фонду (читальний зал № 2, кім. 19).

 

 

 

 
сайт создан компанией web студия