Електронний каталог ННСГБ НААН online
Електронний каталог
ННСГБ НААН online

 


МінАПК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Події

 

Народився 19.04.1927 р. у м. Грозний Чечено-Інгушської АРСР (нині Чечня, Російска Федерація). Помер 09.07.1988 р., похований у м. Харкові.

У 1945-1946 рр. – зоотехнік радгоспу консервтресту (м. Грозний); 1946-1951 рр. – студент, 1951 р. - старший лаборант, 1951-1954 рр. – аспірант, 1954-1955 рр. – асистент Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва. Кандидатом сільськогосподарських наук став у 1955 р. після захисту дисертації «Деякі питання біології і агротехніки кукурудзи в умовах Лісостепу УРСР» (Харківський сільськогосподарський інститут).

У 1955-1957 рр. – старший науковий співробітник Володимирівської дослідної станції Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації (Миколаївська обл.); у 1957-1959 рр. - завідувач відділу рільництва Миколаївської сільськогосподарської дослідної станції.

Від 1959 р. - працював в Українському науково-дослідному інституті ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського, спочатку на посаді старшого наукового співробітника, з 1961 р. - завідувачем лабораторії агрономічної оцінки і бонітування ґрунтів, з 1975 р. до 1988 р. – заступником директора з наукової роботи.

У 1963 р. присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника за спеціальністю «агрономічне ґрунтознавство».

Докторська дисертація «Теоретичні основи і практика бонітування ґрунтів на прикладі Української РСР» (1974 р., м. Москва, Ґрунтовий інститут ім. В.В. Докучаєва). Отримано вчений ступінь доктора сільськогосподарських наук.

Коло наукових інтересів: бонітування ґрунтів за ступенем їх придатності для вирощування різних культур; планування і програмування врожаїв основних сільськогосподарських культур у різних регіонах України; ефективність застосування добрив на ґрунтах різних бонітетів.

В.П. Кузьмичов був одним із провідних учених агроґрунтознавців країни. Саме з його досліджень розпочався сучасний етап робіт з бонітування ґрунтів в Україні. Під його керівництвом визначено порівняльні оцінки продуктивності ґрунтів, де за основний критерій взято багаторічну врожайність основних культур, вирощуваних у колгоспах і радгоспах країни. Було зібрано інформацію з 10000 господарств за 20 років. Для того щоб відокремити вплив ґрунтів від дії інших чинників, було запропоновано сільськогосподарське районування. Виділено 101 район з однотипними ґрунтами, кліматом, спеціалізацією господарств, подібним рівнем виробничих ресурсів (робоча сила, техніка, добрива). У межах районів господарства поєднували в групи. Просторовою одиницею районування фактично були агровиробнича група і домінуючий ґрунт. Складено декілька оцінювальних шкал – загальних i часткових бонітетів. На базі карти ґрунтів України масштабу 1:1500000 було складено картосхеми бонітетів ґрунтів за ступенем їхньої придатності до вирощування різних культур, а також опрацьовано єдину шкалу (класифікацію) оцінки якості ґрунтів України.

Незважаючи на значну і результативну роботу, виконану під керівництвом В.П. Кузьмичова, методику бонітування за врожайністю було піддано критиці як ученими, так і виробничниками; однак, розробка знайшла широке використання у роботах з програмування врожаю, що завдяки В.П. Кузьмичову стали популярними і корисними. Адже оцінювання окупності ресурсів урожаєм виявилися затребуваними на всіх рівнях управління аграрною галуззю – від центральних до місцевих органів влади. Водночас ці роботи стимулювали розвиток нормативних досліджень – окупності добрив, перш за все.

Роботи з бонітування і якісного оцінювання ґрунтів після досліджень В.П. Кузьмичова і, особливо, після впровадження ринкових відносин в агросферу країни набули важливого значення і стали обов’язковими в тематиці ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського». Тепер вартість земельної ділянки, орендну плату і земельний податок розраховують на основі бонітету ґрунту, наукові підвалини якого закладено саме В.П. Кузьмичовим.

Автор 164 наукових праць, двох авторських свідоцтв на винахід. Співавтор праці «Методика разработки земельного кадастра в Украинской ССР» (1974), розділів книги «Атлас почв УРСР» (1979), «Черноземы ССР» (1981), «Повышение плодородия почв и производительной способности земель в интенсивных системах земледелия» (1981), «Полевой определитель почв» (1981).

Кузьмичов В.П. підготував одного доктора та двох кандидатів наук.

Член Центральної ради Всесоюзного товариства ґрунтознавців, заступник її Української філії, Голова республіканської координаційно-методичної комісії з ґрунтознавства. Брав участь у ХІІ Міжнародному конгресі ґрунтознавців (Індія, 1981).

За розробку та впровадження у виробництво високоефективних прийомів і рекомендацій відзначений трьома урядовими нагородами та срібною медаллю ВДНГ.

 

 

Народився 19 квітня 1937 р. у с. Березнеговате Березнеговатського району Миколаївської області.

У 1959 р. закінчив агрономічний факультет Херсонського сільськогосподарського інституту ім. О.Д. Цюрупи. Трудову діяльність розпочав з посади агронома-виноградаря відділка. Потім обіймав посаду молодшого наукового співробітника Каховського опорного пункту зрошуваного виноградарства Українського НДІ виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова. У 1964 р. за конкурсом був обраний старшим науковим співробітником опорного пункту, а в 1970 р. – завідувачем лабораторії зрошуваного виноградарства УкрНДІВіВ ім. В.Є. Таїрова.

У 1979 р. призначений заступником генерального директора з наукової роботи науково-виробничого об'єднання з виноградарства і виноробства Головпродвинпрому УРСР, яке було створено на базі УкрНДІВіВ ім. В.Є. Таїрова, у 1992–2003 рр. – заступник директора з наукової роботи Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова. З 2003 по 2005 р. – заступник директора з наукової роботи Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова».

У 1974 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Ефективність зрошення та діагностика строків поливу винограду на супіщаних фунтах Лівобережного Нижньодніпров'я» (Кримський сільськогосподарський інститут ім. М.І. Калініна), у 1994р. – докторську дисертацію на тему: «Технологія вирощування винограду на зрошуваних землях Південного Степу України» (Інститут винограду і вина «Магарач», м. Ялта). У 1978 р. присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, у 2002 р. – професора.

О.Д. Лянний науково обґрунтував раціональні режими зрошення виноградників для різних екологічних зон Південного Степу України з урахуванням ґрунтово-кліматичних та гідрогеологічних умов місцевості, водоспоживання рослин, застосованих способів поливу.

Опублікував близько 200 наукових та науково-методичних праць, серед них у співавторстві 14 книг та підручник для вузів. Має два патенти на винаходи. За останні десятиріччя з тематики зрошення виноградників в інституті захищено 4 докторські та 12 кандидатських дисертацій.

Обраний членом-кореспондентом УААН у 2002 р. Неодноразово брав участь у міжнародних форумах з виноградарства. Знаний серед науковців Росії, Молдови, Болгарії, Угорщини, Югославії, Чехії, Австрії, Франції, Китаю, Італії.

О.Д. Лянний обраний дійсним членом Академії історії і філософії природничих та технічних наук (1997) та Міжнародної академії виноградарства і виноробства (1999), був членом експертної ради ВАК України і спецради із захисту докторських дисертацій. У 1988, 1991, 1994 і 2003 роках очолював державну екзаменаційну комісію на факультеті плодоовочівництва і виноградарства Одеського державного сільгоспінституту та аграрного університету.

Нагороджений нагрудним знаком «Відмінник Мінхарчопрому СРСР», медалями, грамотами та преміями.

Помер 20 жовтня 2005 р., похований в м. Одеса.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

сайт создан компаниейй web студия