Електронний каталог ННСГБ НААН online
Електронний каталог
ННСГБ НААН online

 


МінАПК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Події

 

Народився 3 травня 1902 р. за новим стилем у селі Шандра Ржищівського (1923–1962), нині Миронівського району Київської області у сім'ї селян, українець. Мав меншого брата Миколу (1911 року народження), який присвятив більшу частину свого життя науковій роботі на Миронівській дослідній станції, створивши 3 сорти гібридної кукурудзи, і був першим кандидатом наук, що "виріс" на селекційній станції. У зв'язку з припиненням в Миронівському інституті селекції кукурудзи, у 1972 р. М.Є. Немлієнка було переведено на посаду вченого секретаря та помічника-референта директора інституту. Батьки займались сільським господарством на трьох десятинах землі, а у 1928 р. вступили до колгоспу.

У 1921 р. Федор Євдокимович Немлієнко закінчив сільськогосподарську профшколу і вступив до Маслівського інституту селекції і насінництва, навчання в якому закінчив у 1925 р. Саме у цьому році відбувся перший випуск фахівців вищої кваліфікації. Потім п'ять місяців працював на виробництві агрономом Ставищанського радгоспу Богуславського району Київської області (1926) та один рік на Дніпропетровській дослідній станції асистентом лабораторії фітопатології (1927). З жовтня 1927 р. по жовтень 1928 р. був призваний на службу до лав червоної армії. Після повернення з армії продовжив роботу на Дніпропетровській дослідній станції до 1930 р. на посаді спеціаліста лабораторії фітопатології. З 1930 по 1932 рр. працював на Артемівській (1924–2016) Сталінської (1938–1961) області (нині місто Бахмут Донецької області) державній зональній сільськогосподарській станції завідувачем секції фітопатології. У 1932–1940 рр. працював в Українському науково-дослідному інституті зернового господарства (м. Дніпропетровськ ) на посаді старшого наукового співробітника лабораторії фітопатології. Одночасно протягом 1938–1940 рр. читав курс лекцій в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті. В 1940 р. захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук. Рішенням Ради Дніпропетровського Державного Університету від 11 квітня 1940 р. громадянину Немлієнку Федору Євдокимовичу був присвоєний науковий ступінь кандидата біологічних наук.

З 1940 р., до мобілізації на війну з липня 1941 р., працював доцентом (в.о. зав. кафедрою фітопатології) в Азово-Чорноморському сільськогосподарському інституті (станиця Персіановська Ростовської області), зараз це Донський державний аграрний університет (поселок Персиановский Ростовская область, Россия).

З липня 1941 по лютий 1941 рр. служив у лавах радянської армії командиром роти залізничного зв'язку 46 батальйона 46 залізничної бригади, а також у різні часи цього періоду знаходився у складі третього та четвертого Сталінградського південно-західного фронтів. Приймав участь у боях під Сталінградом та в Донбасі. У 1944–1945рр. у складі четвертого Українського фронту був в Угорщині, Польщі, Чехословаччині, Німеччині. Мав нагороди: ордени "Отечественной войны второй степени" і "Красной Звезды", медалі "За оборону Сталинграда", "За победу над Германией".

В 1954 р. захистив дисертацію за темою "Бактериоз початков кукурузы и эволюция паразитизма его возбудителя" на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук у Харківському сільськогосподарському інституті імені В.В. Докучаєва. Рішенням Вищої Атестаційної Комісії від 30 квітня 1955 р. Немлієнку Федору Євдокимовичу було присвоєно науковий ступінь доктора сільськогосподарських наук, а 25 лютого 1956 р. Рішенням Вищої Атестаційної Комісії був затверджений у вченому званні професора за спеціальністю "фітопатологія".

За розробку заходів з підвищення врожайності кукурудзи та впровадження їх у виробництво у 1951 р. став одним з шести лауреатів, удостоєних Сталінської премії третього ступеня (50 000 рублів) - постанова Ради міністрів СРСР «О присуждении Сталинских премий за выдающиеся изобретения и коренные усовершенствования методов производственной работы за 1950 год» (опубликовано в газете «Правда» 16 марта 1951 года).

Завідував лабораторією фітопатології з 1946 по 1966 рік. Робота лабораторії була скерована на розробку високоефективних заходів у боротьбі з хворобами кукурудзи, що включали як агротехнічні прийоми, так і хімічні способи боротьби з ними комбінованими протруювачами, з урахуванням особливостей різних ґрунтово-кліматичних зон Радянського Союзу, що дозволило звести до мінімуму недобір врожаїв цієї культури від хвороб. За впровадження у виробництво наукових досягнень був учасником показів наукових досягнень на Всесоюзних виставках. Нагороджений медалями "ВСХВ" (1954–1959) та "ВДНХ" (1960–1963).

За період своєї довголітньої наукової діяльності професор Ф.Є. Немлієнко був відомим фахівцем в науково-агрономічних колах, проводив всебічні фітопатологічні дослідження, вирішував ряд важливих питань в боротьбі з хворобами сільськогосподарських рослин - основних польових культур, головним чином, кукурудзи. Опублікував 132 наукові праці з імунітету. Пропрацював у Всесоюзному науково-дослідному інституті кукурудзи 36 років (до 30 травня 1972 р.).

Ф.Є. Немлієнком вивчено та встановлено закономірності стійкості кукурудзи до пухирчастої головні та розроблено методику визначення стійкості, за допомогою якої виявлено ряд самозапилених ліній кукурудзи, стійких до хвороб. Результати досліджень узагальнено в науково-виробничій монографії "Болезни кукурузы"(1957), виданої "Сельхозиздатом СССР" та перекладено на китайську мову у Китайській народній республіці. Своїми знаннями та досвідом Ф.Є. Немлієнко ділився зі студентами на лекціях, готував наукові кадри.

У 1953 р. був членом Жовтневого Райкома КПРС, в тому ж році обраний депутатом Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська. Дружина - Немлієнко Віра Іванівна, 1902 р. народження, донька - Немлієнко Олена Федорівна, 1937 р. народження.

Помер у 1988 р., похований на Сурсько-Литовському цвинтарі м. Дніпропетровська.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

сайт создан компаниейй web студия