Електронний каталог ННСГБ НААН online
Електронний каталог
ННСГБ НААН online

 


МінАПК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Події

 

Народився 18 (30) червня 1857 р. у с. Нердва Пермської губернії (Росія).

Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1879). У 1879–1882 рр. стипендіант, потім понадштатний консерватор агрономічного кабінету Санкт-Петербурзького університету.

З 1882 р. – доцент, професор, завідувач кафедри землеробства, у 1883–1902 рр. – завідувач учбово-дослідної ферми (нині Інститут ґрунтознавства, агротехніки і добрив у Пулавах, Польща), у 1891–1905 рр. – засновник і завідувач першої у світі кафедри рослинництва, у 1895–1900 рр. – помічник директора, у 1902–1905 рр. – директор Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва (нині Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва).

У 1905–1907 рр. – завідувач Енгельгардтівської сільськогосподарської дослідної станції, у 1908–1912 рр. – засновник і директор першої в Царській Росії державної селекційної установи – Харківської сільськогосподарської обласної селекційної дослідної станції (нині Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва УААН). З 1913 р. – професор, завідувач учбової частини Санкт-Петербурзьких сільськогосподарських курсів. У пореволюційний час – професор, завідувач кафедри рослинництва Ленінградського сільськогосподарського інституту.

Викладав у ленінградських інститутах: прядивних культур та боротьби зі шкідниками сільського та лісового господарства. У 1916–1931 рр. – завідувач, науковий консультант відділу рослинництва Сільськогосподарського музею в Ленінграді. Одночасно у 1919–1923 рр. – директор Миколаївської дослідної станції, у 1923–1927 рр. – засновник та перший директор Дєтськосельської лляної дослідної станції. Організатор і керівник І Всеросійського з’їзду діячів з селекції сільськогосподарських рослин, насінництва та розповсюдження насіннєвого матеріалу в Харкові (1911 р.).

У світовій агрономії професора П.В. Будріна по праву вважають піонером розроблення сидеральної системи землеробства. Він першим здійснив комплексні наукові дослідження із застосуванням люпину як зеленого добрива, а також розробив рекомендації щодо застосування його не тільки на легких, а й на важких дерново-підзолистих ґрунтах. П.В. Будрін – автор 250 наукових праць.

Помер 27 березня 1939 р. в Ленінграді, там і похований.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

сайт создан компаниейй web студия