Електронний каталог ННСГБ НААН online
Електронний каталог
ННСГБ НААН online

 


МінАПК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Події

 

Народився 18 червня 1892 р. в м. Шепетівці Ізяславського повіту Волинської губернії.

Навчався у Любарській двокласній школі Ізяславського повіту (1903–1905) та Кременецькому духовному училищі (1905–1906) Волинської губернії. Протягом червня 1906 – вересня 1911 рр. – вихованець Волинської духовної семінарії. З 3.09.1911 по 29.05.1917 рр. навчався на сільськогосподарському відділенні Київського політехнічного інституту Імператора Олександра II. Після захисту дипломної роботи «Сортовипробування картоплі і деякі спостереження над іншими біологічними факторами її культури», підготовленої під керівництвом професора П.Р. Сльозкіна, по закінченні вузу отримує звання вченого агронома. Під час навчання працює помічником завідувача оцінюючого відділення Київського повітового земського управління, а також практикантом від Департаменту землеробства на Краснокутській сільськогосподарській дослідній станції Саратовської губернії та завідувачем її розсадника лікарських рослин.

З листопада 1916 р. викладає на агрономічному факультеті Саратовського державного університету, а з січня 1917 р. керує практичними заняттями слухачів його IV курсу з приватного землеробства. Починаючи з червня 1917 р. – професорський стипендіат КПІ по кафедрі приватного хліборобства. Із лютого 1918 р. працює асистентом Саратовської обласної сільськогосподарської дослідної станції, а з квітня 1919 р. – консультантом Другої Поволзької гідротехнічної дослідної станції. У жовтні цього ж року його обирають секретарем міському при Саратовській дослідній станції. Із квітня 1920 р. на нього покладається керівництво геоботанічними дослідженнями Волгоградської губернії.

Призначається спеціалістом обласного управління з сільськогосподарської дослідної справи Нижнього Поволжя та керівником геоботанічних досліджень з метою встановлення ґрунтово-кліматичних областей Царицинської та Астраханської губерній. Починаючи з 1921 р. – асистент Тіфліського (нині – Тбіліського) державного політехнічного інституту ім. В.І. Леніна. З кінця того ж року викладає у Закавказькому Червоноармійському університеті. Наступного року знову у Тіфліському політеху викладає на постійній основі дослідну справу, а з лютого 1923 р. – доцент кафедри загального рільництва. Із листопада 1924 р. повертається в Україну професором кафедри сільськогосподарської ботаніки Харківського сільськогосподарського інституту ім. Х.Г. Раковського. Починаючи з березня наступного року завідує геоботанічною секцією науково-дослідної кафедри НКО УСРР при ХСГІ. З 19.10 – декан сільськогосподарського факультету вузу Протягом 1.01. – 30.01.1926 р. бере участь у Всесоюзному з’їзді ґрунтознавців у Москві. Із другої половини 1925-го та у 1926 р. від імені кафедри ґрунтознавства ХСГІ проводить дослідження Олешківських пісків.

Після створення у Харкові Українського інституту прикладної ботаніки (1928) очолює в ньому відділ меліораційних займищ. Потім за сумісництвом викладає, а з 1931 р. – очолює в ньому кафедру ґрунтознавства і гідрології Київського інженерно-меліоративного інституту. Протягом 1930–1949 рр. – член редколегії, а у 1934–1939 рр. – один із трьох редакторів разом із В.Р. Вільямсом та О.О. Яриловим журналу «Почвоведение». Із 1931 р. – заступник директора з наукової роботи Всеукраїнського НДІ агроґрунтознавства та хімізації сільського господарства. Із липня 1933 р. – директор та керівник сектору Всеукраїнського НДІ агроґрунтознавства та хімізації сільського господарства у Києві (нині – ННЦ «Інститут землеробства НААН»), а з жовтня цього ж року – заступник голови радянської секції Міжнародної асоціації ґрунтознавців.

Переїжджає до Москви, де з 25 грудня 1933 р. – асистент кафедри ґрунтознавства Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова. У 1935 р. затверджено у науковому ступені доктора геолого-мінералогічних наук без захисту дисертації. Протягом 1936–1937 рр. навчається в Московському вечірньому університеті марксизму-ленінізму. У 1940 р. обраний членом-кореспондентом Чехословацької академії сільськогосподарських наук. З 1958 р. – стає головою Центрального наукового Бюро з проблем районування території СРСР. Видає перший вітчизняний узагальнюючий підручник «Історія ґрунтознавства в Росії». Помер 13 лютого 1960 р. і похований в Москві на Введенському цвинтарі.

Творча спадщина вченого налічує 207 наукових праць, серед яких 12 монографій. Серед найзначніших здобутків: 1) встановлення явища кольматації; 2) розробка нових індексів генетичних горизонтів ґрунтів − Н, Е, І, Р та ін. (замість А, В, С; 1928 р.), які стали загальноприйнятими у ґрунтознавців України; 3) співавтор усіх перших карт ґрунтів України; 4) піонерські геоботанічні дослідження меліорованих осушених ґрунтів України; 5) авторство ґрунтових карт США, Канади, окремих регіонів і округів СРСР; 6) розробка методів грунтових досліджень і великомасштабного картогруваня ґрунтів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

сайт создан компаниейй web студия