Народився 24 червня 1902 р. на станції Попелюха Південно-Західної залізниці (Вінницька область).

У 1925 р. вступив до Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту і закінчив його повний курс у 1929 р.

Із 1930 р. працював на посаді директора Харківського племінного птахівничого радгоспу «Борки». У 1938 р. був призначений на посаду директора Української науково-дослідної станції птахівництва. У листопаді 1943 р. займався відновленням станції «Борки» і її експериментальної бази. Під керівництвом і за безпосередньою участю М. В. Дахновського науково-дослідну станцію у 1959 р. реорганізовано в Український науково-дослідний інститут птахівництва, директором якого він був по грудень 1963 р. Із 1964 по 1972 р. працював на посаді завідувача лабораторії технології виробництва кормів.

У 1953 р. у Харківському ветеринарному інституті захистив кандидатську дисертацію на тему: «Освоение водоемов для выращивания уток», а в 1970 р. отримав наукове звання старшого наукового співробітника.

В інституті за його особистою участю виведено велику сіру породу гусей, створено українську породну групу качок, що включає 4 популяції – білу, сіру, глинясту та чорну білогруду, зібрано велику колекцію місцевих та рідкісних порід курей. Розроблялися методи вирощування качок у морських і прісних водоймах (лиманах, плавнях, ставках і т.д.), технології інтенсивного ведення птахівництва, вивчалась ефективність гібридизації у птахівництві, шляхи підвищення ефективності використання різних кормових ресурсів.

Під його керівництвом та за безпосередньою участю розроблялися науково обґрунтовані технології промислового бройлерного птахівництва. Лабораторія під його керівництвом надавала істотну теоретичну і практичну допомогу господарствам в організації збалансованої годівлі ремонтного молодняку й дорослої птиці.

М.В. Дахновський нагороджений орденом «Червона зірка», великою золотою медаллю ВДНГ та іншими відзнаками.

Опублікував близько 100 наукових праць.

Помер у 1986 р. в м. Сімферополь, де й похований.