Електронний каталог ННСГБ НААН online
Електронний каталог
ННСГБ НААН online

 


МінАПК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автореферати дисертацій

АВТОРЕФЕРАТИ ДИСЕРТАЦІЙ,
виконаних в ННСГБ НААН
на здобуття наукового ступеня кандидата наук та доктора наук,
захищених здобувачами, аспірантами та докторантами

-2001-

1. Демкович Л.І. Діяльність І.І. Шмальгаузена в контексті розвитку біологічної та сільськогосподарської науки ХХ століття: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка; Центр українознавства. – К., 2001. – 20 с. УДК 59:591.4:591.3 Шмальгаузен. Дисертація присвячена дослідженню наукової та педагогічної діяльності видатного ученого-зоолога і еволюціоніста, академіка ВУАН (1922) і СРСР (1935) Івана Івановича Шмальгаузена (1884-1963). Наукова і педагогічна творчість І.І. Шмальгаузена відповідала назрілим потребам перебудови системи освіти в Україні і була підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Науково-педагогічний доробок вченого є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються порівняльно-анатомічного вивчення хребетних тварин, росту та диференціювання (формоутворення) тваринних організмів, проблеми організму як цілого в індивідуальному та історичному розвитку, шляхів і закономірностей еволюційного процесу, походження наземних хребетних тварин, внеску І.І. Шмальгаузена в формування та розвиток сучасної синтетичної теорії еволюції кібернетичних проблем біології, проблем селекції та доместикації сільськогосподарських тварин. Вчений зробив вагомий внесок в організацію науки та освіти України. Аналіз наукових та педагогічних праць ученого дає підстави стверджувати, що наукові програми, вчення та концепції І.І. Шмальгаузена в контексті розвитку біологічної та сільськогосподарської науки не втратили своєї актуальності й нині.

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

2. Михайлюк О.І. Формування мережі і розвиток сільськогосподарських освітніх закладів Полтавщини в ХІХ – на початку ХХ століття: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка; Центр українознавства. – К., 2001. – 17 с. УДК 63(09): 37.0.(477.53). Дисертацію присвячено дослідженню проблеми розвитку сільськогосподарської освіти в ХІХ - на початку ХХ ст. в одному з найбільш хліборобних регіонів України – на Полтавщині. Проаналізовано структуру сільськогосподарських навчальних закладів. Визначено періодизацію становлення і розвитку цього різновиду професійної освіти, виділено три етапи: перший – створення учбово-дослідних установ при аптеках і церквах; другий – формування мережі нижчих сільськогосподарських училищ та технікумів. Виокремлено особливості змісту сільськогосподарської освіти у різних типах навчальних закладів, у позашкільних формах. В науковий обіг введено визначений обсяг нових документальних джерел, рідкісних фактів.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

-2002-

3. Коваленко С.Д. Діяльність професор П.В.Будріна в контексті розвитку сільськогосподарської науки і освіти: автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.07 / Нац. акад. наук України; Центр дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України. – К., 2002. – 18 с. УДК 016:63.001.5 Будрін. Дисертація є дослідженням педагогічної, науково-практичної та організаційної діяльності професор Петра Васильовича Будріна (1857-1939 рр.) видатного вченого-аграрія, одного з організаторів сільськогосподарської науки та перебудови системи освіти в державі. В результаті дослідження встановлено, що науково-практичний і педагогічний доробок вченого є цінним навіть на сьогоднішній день джерелом ідей, що стосуються ефективності внесення штучних добрив у ґрунти різного механічного складу, вивчення системи удобрення в сівозмінах, започаткування наукових підходів по використанню люпину як зеленого добрива, що є складовою так званого сучасного біологічного землеробства, вивчення питань селекції основних польових рослин та отримання стійких урожаїв зернобобових культур, відпрацювання технологічних підходів до вирощування льону-довгунця як монокультури, так і лляних сівозмін та провадження наукового підходу до травосіяння у ґрунтозахисному землеробстві. Розглянуто вагомий внесок вченого в організацію сільськогосподарської дослідної справи та совіти держави. Здійснено аналіз наукових та педагогічних праць ученого, який дає підстави стверджувати, що наукові програми і вчення П.В. Будріна в контексті розвитку сільськогосподарської науки і освіти не втратили своєї актуальності.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

4. Кругла Н.А. Історія розвитку льонарства в Україні (друга половина ХІХ – ХХ століття): Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. – К., 2002. – 20 с. УДК 930: 633.521. В дисертації представлено результати історико-наукового аналізу процесу становлення і розвитку льонарства як напрямку вітчизняної аграрної науки та галузі сільськогосподарського виробництва в світовому контексті. Показано значення льоновиробництва для економіки України на різних етапах історичного розвитку. Відображено процес формування мережі дослідних осередків в галузі вирощування і первинної переробки льону-довгунця в Україні. Розкрито особистий внесок провідних вчених—льонарів Л.П. Левченко, Т.С. Аніськової, В.М. Євмінова, В.П. Динника, В.Б. Ковальова, І.П. Карпця, М.І. Андрушкіна у розвиток селекції, насінництва льону, удосконалення первинної переробки льоносировини.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

5. Пічкур Т.В. Розвиток еволюційної теорії в Україні (друга половина ХІХ - перша чверть ХХ ст.): Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. – К., 2002. – 20 с. УДК 575.8. В дисертації представлено результати історико-наукового аналізу розвитку еволюційної теорії в Україні (друга половина ХІХ – перша чверть ХХ ст.). Показано перебіг цього розвитку на терені України, зокрема особливості розвитку еволюційної ідеї в Україні (друга половина ХІХ ст.), а також розробку основних напрямків дарвінізму в Україні (друга половина ХІХ – перша чверть ХХ ст.).

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

-2003-

6. Гамалія В.М. Історія становлення і розвитку української наукової ботанічної термінології: Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. – К., 2003. – 17 с. УДК 58 (091) (038) (477). В дисертації представлено результати історико-наукового аналізу процесу формування і розвитку української наукової ботанічної термінології. Показано внесок у цей процес окремих осіб, громадських та державних наукових організацій. Підкреслено значення робіт науковців 20-30 рр. ХХ ст. для розробки методичних та методологічних засад національного термінотворення.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

7. Завальнюк О.О. Формування мережі та діяльність сільськогосподарських дослідних установ на Київщині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.): Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Центр українознавства. – К., 2003. – 19 с. УДК 001.89:63(477.41)“18”/“19”. У дисертації представлені результати історико-наукового аналізу процесу формування мережі та діяльності сільськогосподарських дослідних установ на Київщині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.), показано внесок у цей процес, окремих осіб, громадських та державних наукових організацій. Підкреслено значення робіт науковців для розробки методичних та методологічних засад розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні і на Київщині зокрема.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

8. Шквира З.А. Історія плуга в Україні в ХІХ – на початку ХХ століття: Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / НАН України, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва. – К., 2003. – 17 с. УДК 631.312(091). Дисертація присвячена проблемі визначення визначення ролі і місця України в здобутках сільськогосподарського машинобудування Росії в ХІХ – на початку ХХ століття та відродження забутих імен творців вітчизняної історії науки і техніки з метою виявлення напрямків, закономірностей і тенденцій історичного розвитку конструкції плуга для використання їх у науково-технічному прогнозі плугобудування України, удосконалення інтеграції науки і техніки у виробництво, реконструкції національної історії науки і техніки. Дослідженнями встановлено основні стадії формування схематичних ознак плуга зародкового періоду, який бере свій початок з кінця неоліту і завершується в ХУІ столітті. Проаналізовано в хронологічному порядку процес розробки і удосконалення конструкції плуга у світовому контексті в період з середини ХУІІ до початку ХХ століття, на основі чого виявлено основні закономірності та тенденції цього процесу. Визначено основні етапи плугобудвання в Україні як головного центру сільськогосподарського виробництва всеросійського значення. Однією із величних постатей в історії науки і техніки України є маловідомий широкому науковому загалу дослідник і педагог, вчений і винахідник, випробувач і громадський діяч професор Київського політехнічного інституту Камілл Гавриловчи Шіндлер, дослідження життя і діяльності якого наведені в дисертації.

Наук. керівник – к.т.н. Мудрук О.С.

9. Шуманський В.П. Діяльність І.А. Фещенка-Чопівського в контексті розвитку науки і техніки (перша половина ХХ ст.): Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Центр українознавства. – К., 2003. – 18 с. УДК 530.1 (Фещенко-Чопівський). Дисертація присвячена дослідженню діяльності видатного вченого-матеріалознавця Івана Фещенка-Чопівського (1884-1952) в контексті розвитку науки і техніки. Наукова і педагогічна творчість І. Фещенка-Чопівського відповідала назрілим потребам перебудови системи освіти, науки і техніки в Україні і була підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Науково-педагогічний доробок вченого є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються проблем матеріалознавства (металознавства), економіки природних ресурсів та сільського господарства.

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

-2004-

10. Анікіна О.П. Періодичні видання як джерело з історії агрономії в Україні 20-30-х рр. ХХ ст.: Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека. – К., 2004. – 21 с. УДК 63(05)(091)(477) “1920/1930”. У дослідженні подається аналіз періодичних видань як джерела реконструкції історії агрономічної науки в Україні 20-30-х років ХХ ст. в контексті історичних суспільно-політичних та економічних умов. Розглянуто проблеми становлення сільськогосподарських видавництв та інших чинників впливу на періодичну продукцію. Показано динаміку відродження дореволюційних, та розвиток нових періодичних видань. Процес становлення системи сільськогосподарської періодики залежав безпосередньо від формування мережі науково-дослідних установ Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук та навчальних закладів. У результаті науково-історичного аналізу доведено значення періодики як важливого джерела для поглибленого вивчення історії вітчизняної агрономічної науки. Розроблено періодизацію розвитку та здійснено класифікаційний поділ даного масиву періодики.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

11. Вихватенко М.Т. Історія зародження та розвитку систем землеробства в Україні (кінець ХУІІІ – початок ХХ століття): Автореф. дис… кан. іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка; Центр українознавства. – К., 2004. – 18 с. УДК 331 (09): 778.27.331. Дисертація присвячена проблемі вивчення теоретичної спадщини, ролі та місця українських вчених і практиків-аграріїв у здобутках сільськогосподарської науки в кінці ХХІІІ – на початку ХХ століття. У контексті світового розвитку аграрної науки і техніки виявлені чинники зародження систем землеробства, що впроваджувалися на теренах України. Досліджені основні особливості формування наукових знань про системи землеробства на кожній стадії їх становлення у відповідності до соціально-економічних умов з урахуванням специфіки життєдіяльності українського суспільства. Розкриті здобутки вітчизняних вчених – М.Г. Ліванова, В.Я. Ломиковського, С.М. Виноградського, В.Л. Омелянського, О.О. Ізмаїльського та інших у створенні комплексного системного вчення про системи землеробства в Україні.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

12. Глоба О.Ф. Харківський сільськогосподарський науково-освітній центр з селекції і насінництва: становлення та діяльність (друга пол. ХІХ - початок ХХ ст.): Автореф. дис… кан. іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка; Центр українознавства. – К., 2004. – 20 с. УДК 001.89:631.527(477.54) “18/19”. Дисертація присвячена комплексному дослідженню процесу становлення та діяльності Харківського сільськогосподарського науково-освітнього центру з селекції і насінництва. На широкій джерельній базі досліджується діяльність дослідних установ, напрямки їх роботи, аналізуються робочі програми та наукові досягнення з питань селекції і насінництва у зазначений період. Визначено комплекс чинників, що мали вирішальний вплив на формування першої в Україні селекційної установи. Особливу увагу приділено науково-організаційній роботі в напрямку селекції і насінництва А.Є. Зайкевича, В.Я. Юр’єва, П.В. Будріна, Б.К. Енкена та інших. З’ясовано внесок науковців дослідних установ з підготовки спеціалістів сільського господарства. У роботі висвітлено науково-освітню діяльність сільськогосподарських навчальних закладів, їх значення у процесі формування інтелектуальної еліти України.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

13. Димитрюк В.М. Формування та функціонування мережі залізниць Буковини Австро-Угорського періоду: 1866 - 1918: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 18 с. УДК 947.785"1866/1918". Дисертація присвячена комплексному дослідженню процесу формування та функціонування мережі залізниць Буковини австро-угорського періоду. На широкій джерельній базі досліджується історія створення та функціонування залізниць Буковини, аналізуються передісторія залізничного будівництва в Австрії на Буковині (30-50 роки ХІХ століття), а також будівництво та функціонування залізниць на Буковині у 60-70 роках ХІХ століття. Особлива увага приділяється характеристиці спорудження та значенню локальних (місцевих) залізниць австро-царського періоду (1894-1948). Визначено комплекс чинників, які мали вирішальний вплив на формування та функціонування мережі залізниць на Буковині.

Наук. керівник – к.і.н. Шатаєв В.М.

14. Рибченко Д.В. Формування мережі та розвиток сільськогосподарських освітніх закладів Київщини в ХІХ – на початку ХХ століття: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2004. – 20 с. УДК 373.68(477.41):(091) “19” - “20”. У дослідженні подається аналіз створення та діяльності мережі фахової аграрної освіти м. Києва. Проаналізовано роль Уманського училища, одного з найстаріших закладів середньої сільськогосподарської освіти, у розвитку аграрної сфери регіону. З’ясовано ряд особливостей нижчої ланки сільськогоподарської освіти на Київщині. У результаті науково-історичного аналізу доведено первинне значення вищої фахової освіти для розвитку аграрної освіти – передових землевласників Київської губернії. Розроблено періодизацію розвитку становлення сільськогосподарської освіти у закладах Київщини.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

15. Чекрізов І.О. Історичний аспект розвитку основного обробітку ґрунту на Полтавщині: Автореф. дис…к-та с.-г. наук: 06.04.01 / Ін-т землеробства УААН. – К., 2004. – 19 с. УДК 631.51.63(091). Опрацювання питань глибини оранки під озимі, ярі зернові та інші с.-г. культури на Україні започатковано в останній чверті 19 століття. Князь В.О. Кудашев на підставі результатів 12-ти річних дослідів прийшов до висновку, що в умовах полтавських ґрунтів і клімату під озимі слід застосовувати мілкий, а не глибокий обробіток. У ці ж роки Полтавське сільськогосподарське Товариство засновує Полтавське дослідне поле (1884 р.), перші результати досліджень якого одержано у 1886 році. У програмі діяльності Полтавського дослідного поля значне місце займала тематика із вивчення обробітку ґрунту. Підсумки сорокарічних досліджень з обробітку ґрунту (1924 р.) Дослідного поля, а пізніше Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, дали підстави рекомендувати виробництву основний обробіток ґрунту під озимі і ярі зернові культури вести не глибше 13 см. Подальше вивчення обробітку ґрунту на станції (кінець 20-их років, середина 50-их – середина 70-их років минулого століття) повністю узгоджувалися з рекомендаціями 1924 р. Широкомасштабне запровадження в господарствах  області (70-ті –80-ті роки минулого століття) ґрунтозахисних, вологозберігаючих, ресурсоощадливих способів обробітку ґрунту, мілкого і різноглибинного без обертання скиби, в значній мірі базувалося на наукових розробках майже сторічної тривалості як наукових установ Полтавщини, так і інших закладів України.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

-2005-

16. Бородай І.С. Розвиток селекційної науки в скотарстві України другої половини ХХ століття: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2005. – 21 с. УДК 636.2.082(09). У дослідженні приведено аналіз розвитку селекційної науки в скотарстві України другої половини ХХ століття як вирішального фактора якісного вдосконалення порід великої рогатої худоби у контексті соціально-економічних, політичних, технологічних, загальнонаукових, організаційних, правових та екологічних чинників. Доведено, що даний період є перехідним від традиційних методів породоутворення до становлення новітньої теорії та методології селекції, яка ґрунтується на принципово нових засадах щодо статусу породи, методів добору та підбору, оцінки племінної цінності, збереження генофонду порід. Висвітлено картину генезису молочних та м’ясних порід худоби України, порівняно методи їхнього вдосконалення та запропоновано періодизацію в межах досліджуваного періоду. Проведено комплексну оцінку внеску українських учених у розвиток світової селекції в скотарстві.

Наук. керівник – академік УААН Буркат В.П.

17. Вашеняк І.Б. Діяльність П.М. Бучинського в контексті розвитку біологічної науки та освіти: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2005. – 21 с. УДК 57:929 Бучинський. Дисертація присвячена дослідженню життя та діяльності визначного українського зоолога П.М. Бучинського (1852-1927). Досліджено процес становлення його як науковця і охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності вченого. Висвітлено його викладацьку працю, вказано на основні напрямки досліджень вченого. Наукова і педагогічна творчість П.М. Бучинського відповідала назрілим потребам перебудови науки і системи освіти в Україні у була підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Науково-педагогічний доробок вченого є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються ембріології, а саме: ембріології безхребетних, еволюційного вчення, історії біології та фауни причорноморських лиманів.

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

18. Дерлеменко В.В. Система розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації в Україні: створення вітчизняної концептуальної моделі: Автореф. дис. д-ра пед. наук: 07.00.08 / Харків. держ. академія культури. – Х.. 2005. – 44 с. УДК 002.5/.6:63.001.01/.572. Проаналізовано сучасний стан процесу розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації в Україні. Розглянуто еталонні моделі СРСНТІ США та Великої Британії, проведено їх порівняння з моделями Російської Федерації і нашої країни. Розроблено концептуальну модель Національної системи розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації (СРСНТІ) України. Подано науково обґрунтовані рекомендації щодо творчого використання світових досягнень при створенні вітчизняної СРСНТІ, що сприятиме вирішенню проблеми продовольчої безпеки України. Основні результати дослідження становлять науковий і практичний інтерес і використовуються управлінськими, науковими, освітніми, виробничими та бізнесовими структурами України.

Наук. керівник – професор Кушнаренко Н.М.

19. Ратніков В.Ю. Діяльність І.І. Пузанова в контексті розвитку біологічної науки ХХ століття: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2005. – 24 с. УДК 530.1 (Пузанов). Дисертація присвячена дослідженню життя та діяльності визначного українського зоолога І.І. Пузанова (1885-1971). Досліджено процес становлення його як науковця і охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності вченого. Висвітлено його викладацьку працю, вказано на основні напрямки досліджень вченого. Наукова і педагогічна творчість І.І. Пузанова відповідала назрілим потребам перебудови науки і системи освіти в Україні і була підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Науково-педагогічний доробок вченого є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються систематики, фауністики, зоогеографії, порівняльної анатомії, екології тварин, антропології, еволюційного вчення, історії біології, гідробіології. Визначено внесок І.І. Пузанова у розвиток біологічної науки ХІХ століття.

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

20. Хоменко Т.В. Київське товариство західних земств (1912-1919): науково-організаційні та концептуальні основи функціонування в галузі механізації сільського господарства: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2005. – 20 с. УДК 631.3:631.115.13:93. Дисертаційна робота присвячена розвитку науково-організаційних засад Київського товариства західних земств у галузі механізації сільського господарства. В дисертації відображено основні прогресивні тенденції розвитку сільського господарства України, яке наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ сти. вимагало більш широкого застосування сільськогосподарських машин, досягнень та пропозицій фундаментальної та прикладної наук (у т.ч. землеробської механіки, сільськогосподарського машинознавства). Досліджено передумови створення та розвитку сільськогосподарської науки і техніки. Висвітлено процес розвитку механізації сільського господарства в контексті соціально-політичної ситуації в країні. Розкрито аналіз процесу формування наукової школи в галузі випробування сільськогосподарської техніки.

Наук. керівник – к.т.н. Мудрук О.С.

21. Чайка Н.Г. Становлення та розвиток наукових установ при сільськогосподарських товариствах Правобережної України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2005. – 22 с. УДК 631.115.13(477) “18/19”:001.8. У дослідженні подається аналіз створення та діяльності, наукових програм дослідних установ, заснованих при сільськогосподарських товариствах Правобережної України. Розглянуто проблеми взаємодії наукових закладів та виробничих формувань. Проаналізовано мережу сільськогосподарських товариств регіону, визначено основні напрями та форми їхньої діяльності у досліджуваний період. З’ясовано особливості та регіональні аспекти становлення перших дослідних закладів. У результаті науково-історичного аналізу доведено виняткове значення сільськогосподарських товариств у становленні перших галузевих наукових закладів, визначено роль видатних учених-аграріїв другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. для подальшого розвитку сільського господарства. Розроблено періодизацію становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи на Правобережній Україні. Проаналізовано освітню та видавничу діяльність сільськогосподарських товариств.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

-2006-

22. Деркач О.П. Діяльність академіка П.М. Василенка в контексті розвитку землеробської механіки в Україні: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2006. – 22 с. УДК 631.3:633/635:001.89(092)(477). Дисертація присвячена дослідженню діяльності академіка П.М. Василенка (1900-1999) – видатного вченого в галузі землеробської механіки. Досліджено процес становлення його як науковця і людини. Розроблено періодизацію еволюції землеробської механіки. Розкрито наукову спадщину П.М. Василенка з теоретичних питань землеробської механіки, сільськогосподарського машинобудування, механіко-математичних методів дослідження, динаміки машин і машинних агрегатів, проектування сільськогосподарської техніки. Висвітлено передумови започаткування наукової школи із землеробської механіки в Україні та розроблено класифікацію її досліджень. Розкрито здобутки школи у вченні про обробіток ґрунту, в механізації сівби сільськогосподарських культур, у питання збирання коренеплодів, у механізації внесення добрив, захисту рослин, збирання зернових культур, садівництва, овочівництва та тваринництва. Показано досягнення школи у розробці технологій точного землеробства.

Наук. керівник – член-кореспондент УААН Войтюк Д.Г.

23. Злобенко Д.І. Еволюція наукових ідей про ґрунтоутворення: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2006. – 22 с. УДК 631.48:001(091). Дисертація присвячена проблемі виявлення основних закономірностей і тенденцій формування наукових ідей про ґрунтоутворення. Сформульовано теоретичні принципи історії розвитку ідей і поглядів стосовно досліджуваного напрямку науки, основними з яких є принцип нерівномірності, принцип взаємозв’язку, принцип появи обдарованої особистості. Розроблена періодизація еволюції наукових ідей про ґрунтоутворення, яка включає: ранній період використання ґрунту й накопичення знань про його властивості; латентний період – період наукового осмислення накопичених експериментальних даних і формування гіпотез про утворення ґрунту; період сплеску наукової думки у царині ґрунтоутворення й формування основних теоретичних законів у межах нової науки – ґрунтознавства; сучасний період розвитку наукових ідей про ґрунтоутворення (з 30-х років ХХ ст.) почався з поглибленого вивчення процесів ґрунтоутворення, протягом якого розроблено ряд еволюційних концепцій, ставиться акцент на вивчення ґрунтовних процесів на різних рівнях.

Наук. керівник – к.т.н. Мудрук О.С.

24. Корман М.М. Науковий доробок В.О. Караваєва в галузі зоології та гідробіології (кінець ХІХ – перша третина ХХ століть): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2006. – 20 с. УДК 929:59+574.5/6. “18/19” Караваєв. Дисертація присвячена комплексному дослідженню наукової діяльності видатного українського вченого-зоолога Володимира Опанасовича Караваєва (1864-1939) у контексті розвитку біологічної науки в Україні. В роботі охарактеризовано життєвий і творчий шлях В.О. Караваєва, вперше здійснено комплексний аналіз основних напрямків його наукової діяльності. На основі широкого комплексу джерел досліджується внесок В.О. Караваєва в розвиток ембріології безхребетних тварин, розвиток ученим ентомологічних досліджень в Україні, аналізуються проблеми зоопсихології в його науковій спадщині, показна участь науковця у Чорноморських глибокомірних експедиціях, проаналізовані погляди В.О. Караваєва на проблему антропогенезу та доказів теорії еволюції органічного світу.

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

25. Костенко О.О. Становлення та розвиток сільськогосподарської науки та освіти в Імператорському університеті святого Володимира (1834–1917): автореф. Дис. ... канд. іст. наук: 07.00.07 / М-во освіти і ннауки України; ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди”. – К., 2006. – 20 с. УДК [001+378]:63:378.4(091)“18/19”. У дослідженні подається аналіз аналіз створення та діяльності сільськогосподарської кафедри при Університеті святого Володимира. Через аналіз роботи інших кафедр з'ясовано їхню діяльність аграрного спрямування, розглянуто проблеми становлення вузькофахових сільськогосподарських дисциплін.

У реферованій праці визначено основні етапи становлення та розвитку сільськогосподарської освіти при Київському університеті, з'ясовано особливості діяльності відповідної кафедри на кожному з етапів.

У результаті науково-історичного аналізу доведено виняткове значення університетів імперської доби у становленні сільськогосподарської науки та освіти на теренах сучасної України, визначено внесок видатних учених-аграріїв-професорів, викладачів та випускників Імператорського університету святого Володимира XIX – початку XX ст. – у становлення та розвиток агрономічної науки, дослідної справи зокрема. Проаналізовано просвітницьку діяльність аграрного спрямування, що проводилася вченими університету.

Науковий керівник – професор Капелюшний В.П.

26. Остафійчук В.О. Роль журналу “Инженер” (1882-1917) у розгортанні наукових досліджень з техніки залізничного транспорту: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2006. – 21 с. УДК 656.2:001 “18/19”. Дисертація присвячена дослідженню становлення та функціонування журналу “Инженер” (1882-1917), на сторінках якого висвітлювалися питання техніки залізничного транспорту та транспортного господарства. На його сторінках друкували свої статті А.А. Абрагамсон, М.А. Белелюбський, О.П. Бородін, С.Ю. Вітте, М.О. Демчинський, В.Л. Кірпічов, Є.О. Патон, М.С. Філоненко, Я.М. Гордієнко та інші. Заслуговують на увагу такі аспекти: а) у справі механічного облаштування залізниць впроваджувалися ідеї О.П. Бородіна щодо створення майстерень для ремонту рухомого складу; б) в кінці ХІХ ст. активно провадилися дослідження в галузі водозабезпечення та роботи пари в паровозах при різних умовах їх функціонування; в) здійснювалася систематична заміна рухомого складу новим; г) у паровозо будівельній справі реальними представниками служили великі восьмиколісні вантажні паровози з двома циліндрами системи “Compaund” і великі швидкохідні чотирициліндрові пасажирські паровози Tandem-Compaund з двома ведучими осями; д) відбувалася розробка нових премій з утилізацію рухомого складу; ж) успіхи залізничної техніки проявлялися в: запровадженні автоматичних гальм Вестингазуа, які діяли за допомогою стиснутого повітря і зробили можливим досягнення більшої швидкості пасажирського пересування; з) електричне блокування збільшило пропуску здатність залізниць тощо. Використання матеріалів журналу “Инженер” є неодмінною умовою відтворення процесу розвитку залізничного транспорту в Україні.

Наук. керівник – к.і.н. Шатаєв В.М.

27. Паюк Н.О. Історія становлення та розвитку наукових основ обробітку ґрунту в сільському господарстві: Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека. – К., 2006. – 22 с. УДК 631.312.(09). Дисертація присвячена проблемі виявлення основних закономірностей та тенденцій формування теорії й практики обробітку ґрунту. Розроблено періодизацію її історичного розвитку, яка включає: ранній, підготовчий, класичний та сучасний періоди. Запропонована математична модель системи: грунт +ґрунтообробна техніка. Розглянуто питання історії розвитку теорії й практики обробітку ґрунту у світовому контексті, включаючи її особливості на зорі землеробства, в античному світі й епоху середньовіччя. Розкрито погляди відомих у свій час агрономів на зародження наукового землеробства, на формування теоретичних основ цього важливого технологічного процесу. Відмічається, що дослідження й дискусії щодо мінімізації обробітку ґрунту сприяли перегляду поглядів на глибину обробітку.

Наук. керівник – к.т.н. Мудрук О.С.

28. Савчук З.С. В.Д. Отамановський (1893-1964) – вчений, педагог, організатор науки: Автореф. дис…к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека. – К., 2006. – 20 с. УДК 93:001.89(091/092)(“18/19”). Дисертація присвячена дослідженню життя та діяльності визначного українського історика науки та освіти В.Д. Отамановського (1893-1964). Досліджено процес становлення його як науковця і охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності вченого. Висвітлено його викладацьку працю, вказано на основні напрями досліджень вченого. Наукова і педагогічна творчість В.Д. Отамановського відповідала назрілим потребам перебудови науки і системи освіти в Україні і була підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Науково-педагогічний доробок вченого є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються історії краєзнавства, медицини та аптекарської справи, історії розвитку міського устрою та ролі Магдебурзького права в заснуванні міст на Україні.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

29. Чубрей О.С. Науковий доробок М.О. Зарудного в зоологічній науці (остання чверть ХІХ – початок ХХ століть): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2006. – 20 с. УДК 929:59+598.2 “18/19”. Дисертація присвячена комплексному дослідженню життя і наукової діяльності М.О. Зарудного (1859-1919) – визначного українського зоолога і мандрівника. Розкрито умови формування наукового світогляду та подальшого розвитку М.О. Зарудного як дослідника й особистості. Розроблено періодизацію життя та діяльності вченого. На основі широкого комплексу джерел досліджено внесок М.О. Зарудного в розвиток зоології, орнітологічної фауністики, систематики, зоогеографії, дослідження екології хребетних тварин (риб, плазунів та ссавців). Проаналізовано участь науковця в експедиціях по європейській Росії, Україні, Середній Азії та Персії (Ірану), охарактеризовано їх наукове значення. Досліджено, що М.О. Зарудним вперше було складене певне систематичне зведення птахів Туркестанського краю, Персії (Ірану), проведена ревізія класу птахів за підвидовим принципом, розроблено принципово нові визначальні ключі для діагностики видового і підвидового різноманіття птахів.

Наук. керівник – професор Пилипчук О.Я.

-2007-

30. Басун О.П. Діяльність професор Б.Г. Іваницького в контексті розвитку агролісомеліоративної дослідної справи в Україні (кінець XIX–перша половина XX ст.): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2007. – 19 с. УДК 630*116.233(091/092)(477)“18/19” Дисертація присвячена комплексному дослідженню життя та діяльності визначного українського вченого лісознавця професор Б.Г. Іианицького (1878–1953) – основоположника лісової дослідної справи в незалежній Україні, організатора наукових і вищих освітніх закладів в еміграції. Досліджено процес становлення його як науковця і педагога та охарактеризовано наукову діяльність вченого в галузі агролісомеліораіивної науки. Показано роль Б.Г Іваницького у розробці наукових основ ведення лісового господарства, зокрема, у виробленні найбільш ефективної методики створення захисних лісових насаджень у малолісних південних районах України.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

31. Дефорж Г.В. Історія становлення й розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні (кінець XIX - перша третина XX ст.): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2007. – 21 с. УДК 591.4:597/599(477)“18/19”. Дисертація присвячена дослідженню історії становлення та розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні (кінець XIX - перша третина XX ст.). Досліджено процес становлення цієї науки і охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності вчених - еволюційних морфологів. Висвітлено їхню наукову та викладацьку працю, основні напрями досліджень вітчизняних вчених-еволюційних морфологів: О.М. Сєверова, І.І. Шмальгаузена, М.М. Воскобойникова, Б.О. Домбровського. Д.К. Третьякова. Наукова і педагогічна творчість еволюційних морфологів з України відповідала назрілим потребам перебудови еволюційної морфології в Україні і була підпорядкована розв'язанню найголовніших соціально-наукових завдань, Науковий доробок еволюційних морфологів є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються еволюційного вчення, зоології, ембріології та історії біології.

Наук. керівник – член-кореспондент УААН Рижук С.М.

32. Слободиська О.А. Діяльність академіка II.П. Сушкіна в контексті розвитку біологічної науки (остання чверть XIX–перша третина XX століть): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2007. – 20 с. УДК 57:929 Сушкін“18/19”. Дисертація присвячена комплексному дослідженню життя і наукової діяльності П.П. Сушкіна (1868-1928) – визначного вітчизняного зоолога і мандрівника. В роботі розкрито умови формування наукового світогляду та подальшого розвитку П.П. Сушкіна як особистості та дослідника. Розроблено періодизацію життя і діяльності вченого. На основі широкого комплексу джерел досліджено внесок П.П. Сушкіна в розвиток зоології, орнітологічної фауністики, систематики, зоогеографії, дослідження екології хребетних тварин (риб, плазунів і ссавців). Проаналізовано участь науковця в експедиціях по європейській Росії, Україні, Західному Сибіру, в Саяни та Киргизький степ. охарактеризовано їх наукове значення. Досліджено, що П.П. Сушкіним вперше було складено повне систематичне зведення птахів Сибіру, Алтаю та європейської частини Росії, проведено ревізію класу птахів за підвидовим принципом, розроблено принципово нові визначальні ключі для діагностики видового й підвидового розмаїття птахів.

Наук. керівник – член-кореспондент УААН Рижук С.М.

33. Черниш О.О. Академік В.М. Ремесло (1907-1983) - вчений та організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні..: Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2007. – 22 с. УДК929:001.891(477)Ремесло(092). Дисертація присвячена комплексному дослідженню діяльності академіка В.М. Ремесла (1907-1983). В ній відображені основні етапи життя, науково-дослідна, науково-організаційна та громадська діяльність видатного українського вченого в галузі селекції сільськогосподарських рослин. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження було здійснено періодизацію творчого шляху вченого і виділено три етапи, досліджено процес становлення його як науковця і людини. Розкрито наукову спадщину В.М. Ремесла і визначено чотири основних напрями досліджень вченого: 1) селекція зернових культур; 2) насінництво зернових і зернобобових культур; 3) розробка афарних технологій названих культур; 4) цитогенетичні, фізіологічні дослідження зернових культур та селекція на якість зерна. На прикладі організаторської діяльності академіка В.М. Ремесла показано роль особистості у розвитку науки. З'ясовано важливість науково-практичної роботи вченого та як популяризатора науки. Відтворити цілісну картину наукових інтересів й здобутків вченого допомогло дослідження його більше ніж 500 публікацій.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

34. Щебетюк Н.Б. Українська академія сільськогосподарських наук: становлення та діяльність (1956-1962 роки): Автореф. дис… к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2007. – 22 с. УДК 93:63:061.12(477)“1956/1962”. Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню організації, становлення та подальшій діяльності Української академії сільськогосподарських наук у 1956-1962 роках. Розкрито політичні, соціальні й економічні умови розвитку сільськогосподарської галузі та її наукового забезпечення. Відображено тенденції розвитку сільськогосподарських знань, які передували створенню УАСГ'Н. Висвітлено процес розгортання діяльності Академії, її функції й напрями роботи управлінського апарату. На основі здійсненого аналізу наукових програм УАСТН визначено тематичне спрямування науково-дослідної роботи установ Академії у 1957-1961 рр. у межах діяльності Відділень.

Наук. керівник – професор Кучер В.І.

35. Шуманська Н.В. «Історія Математично-природописно-лікарської секції наукового товариства ім. Т. Шевченка (1893-1940)».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН. - Київ.- 2007.

Дисертація присвячена дослідженню становлення та діяльності Математично-природописно-лікарської секціїНаукового товариства ім. Т. Шевченка (1893-1940). Дослідження історії організаційно-видавничої діяльності МПЛС НТШ, аналіз її форми і змісту, структури, програми та правил видання "Збірника МПЛС" забезпечили публікацію не тільки наукових досліджень, але й критичних оглядів зарубіжних досягнень у галузі природознавства і медицини. Досліджено процес становлення МПЛС як наукової інституції й охарактеризовано основні методологічні принципи її наукової діяльності. Висвітлено наукову працю членів Секції, вказано на основні напрями досліджень вчених, наукова творчість яких відповідала назрілим потребам перебудови науки і системи освіти в Україні й була підпорядкована розв'язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Науковий МПЛС НТШ є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються математики, фізики, біології, географії, антропології і медицини.

36. Примак О.І. «Історія становлення та розвитку наукових основ автоматизації технологічних процесів у птахівництві».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН. - Київ.- 2007.

Дисертація присвячена проблемі виявлення основних закономірностей історичного розвитку автоматизації технологічних процесів у птахівництві і становленню першого наукового центру в цій галузі. Розроблено періодизацію її історичного розвитку, яка включає: ранній, машинний, період становлення і розвитку автоматизації як науки, сучасний періоди. У сучасному періоді виділено три етапи розвитку автоматизації технологічних процесів у птахівництві: етап розвитку з використанням механічних і електричних виконавчих систем; етап розвитку з використанням робототехніки, комп'ютерної техніки і засобів електроніки; етап розвитку з використанням мікропроцесорної і мікроконтролерної техніки. Розглянуто питання історії розвитку теорії й практики автоматизації технологічних процесів у птахівництві у світовому контексті. Проаналізовано і висвітлено науково-організаційну спадщину засновника наукового центру з автоматизації технологічних процесів у птахівництві І.І. Мартиненка, з'ясовані чинники її становлення та розвитку.

37. Федоришина Л.І. «Історія становлення та розвитку луківництва в Україні (друга половина XIX - XX століття)».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН. - Київ.- 2007.

У дисертації представлено результати історико-наукового аналізу генези луківництва в Україні в другій половині XIX - XX столітті й формування його як науки й галузі сільського господарства у XX ст. В історичному аспекті викладено матеріал про початок вивчення лучної рослинності й проведення геоботанічних обстежень та формування нової науки - фітоценології. Дисертаційна робота є першим в історії аграрної науки комплексним дослідженням, де розглянуто питання розвитку луківництва й формування дослідних установ, пов'язаних з цією галуззю. Глибше розкрито значення наукових досліджень з луківництва та їх вплив на розвиток кормовиробництва і тваринництва. З'ясовано роль у цьому провідних учених-луківників України, а також Росії. Розкрито особливості лучного кормовиробництва на сучасному етапі розвитку сільського господарства, які базуються насамперед на використанні таких біологічних факторів, як азотфіксація, застосування органічних і сидеральних добрив, підвищення довголіття травостоїв за рахунок добору бобових і злакових трав. Це дасть можливість отримувати без азотних добрив по 50-55 ц/га кормових одиниць і 7-8 ц протеїну.

 

-2008-

 

38. Сторожук Л.О. Еволюція створення машин з переробки зерна на корм в Україні:Автореф. дис. к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2008. – 21 с. Дисертаційна робота присвячена проблемі дослідження виникнення та розвитку знарядь і машин з переробки зерна для згодовування тваринам. Розроблено періодизацію історії розвитку знань з переробки зерна, яка включає ранній період, період використання енергетичних джерел неживої природи, класичний та сучасний періоди. Запропоновано функціональну модель біотехнічної системи «людина-машина-зерновий матеріал-тварина-середовище». Розглянуто питання історії розвитку теорії та практики переробки кормового зерна, починаючи з часів Трипільської культури і античного світу до кінця ХХ ст. Дослідженням установлено основні стадії розвитку конструкцій зернопереробних засобів і систем їх приводу на теренах України та у світовому контексті. Проаналізовано в хронологічному порядку еволюцію процесу створення машин для подрібнення зерна на фермах та в особистих господарствах, становлення напряму приготування комбікормів, внеску українських вчених і конструкторів у теорію та практику переробки кормового зерна, формування машинобудівної галузі з виробництва зернопереробних машин, а також тенденції і чинники застосування нових технологій


Наук. керівник – професор Червінський Л.С.


39. Сіряченко С.М. С.М. Богданов – учений, педагог та організатор сільськогосподарської дослідної справи в агрономії: Автореф. дис. к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2008. – 21 с. Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню діяльності професор С.М. Богданова (1859–1920). В ній відображені основні етапи життя, науково-організаційну, педагогічну і громадську діяльність визначного вітчизняного вченого-агронома, фізіолога рослин, педагога, одного із засновників київської школи ґрунтознавців, громадського діяча професор Богданова. На підставі власних численних дослідів Сергій Михайлович вперше в світі сформулював поняття «мертвого» (не засвоюваного рослинами) запасу води в ґрунті (1886). Запропонований ученим метод визначення так званого «мертвого» запасу води у ґрунті став надбанням світової агрономічної практики.

С.М. Богданов – один із перших вітчизняних вчених, який на підставі особистих досліджень рекомендував висівати на бідних піщаних ґрунтах Полісся люпин і середелу як зелене добриво. Вчений є одним із засновників насіннєзнавства буряків.

Наук. керівник – професор Вергунов В.А.


40. Ожерельєва В.М. Діяльність академіка В.Я. Юр’єва в контексті розвитку сільськогосподарської науки в Україні: Автореф. дис. к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2008. – 21 с. Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню діяльності академіка В.Я. Юр’єва (1879-1962), видатного вітчизняного селекціонера в галузі рослинництва. Досліджено процес становлення його як науковця і особистості. Розроблено періодизацію наукової діяльності вченого. Розкрито наукову спадщину В.Я. Юр’єва висвітлено роль Інститут генетики і селекції АН УРСР в теоретичних основах селекції. Відображено передумови започаткування наукової школи Харківського наукового центру з селекції сільськогосподарських культур (нині Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН). Розкрито здобутки наукової школи Харківського наукового центру в селекції, насінництві, агротехніці, біохімії, фізіології, ентомології та фітопатології сільськогосподарських культур. Відтворити цілісну картину наукових інтересів і досягнень вченого дало змогу дослідження його більш як 150 наукових публікацій.


Наук. керівник - член-кореспондент УААН Петренкова В.П.


41. Новосад Н.М. Діяльність академіка О.Н. Соколовського (1884–1959 рр.) у контексті розвитку сільськогосподарської науки та освіти в Україні: Автореф. дис. к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2008. – 21 с. УДК 631.4 (092). Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню життєвого шляху та діяльності академіка О.Н. Соколовського. Висвітлено умови формування наукового світогляду вченого та його подальшого розвитку як дослідника та особистості. Визначено й охарактеризовано основні етапи життєвого і творчого шляху, проаналізовано, узагальнено і введено до наукового обігу малоз'ясовані та невідомі факти біографії та діяльності О.Н. Соколовського. З метою поглиблення історико-аналітичного дослідження розроблено періодизацію життя та наукової діяльності вченого. Показана роль О.Н. Соколовського як організатора вітчизняної науки та освіти. Він здійснив вагомий внесок у створення, розгортання діяльності та функціонування багатьох установ аграрного профілю: науково-дослідної кафедри ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту, Українського інститут ґрунтознавства, Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук, Українського науково-дослідного інститут ґрунтознавства, Харківського сільськогосподарського інституту.

Висвітлено основні напрями досліджень ученого: проблеми агрономічного ґрунтознавства, колоїдно-хімічної теорії ґрунтів, їх фізики, зокрема – структури, класифікації, картографування, педогалохімізму, хімічної меліорації й обробітку ґрунтів. Показано визначну роль О.Н. Соколовського як педагога й організатора у становленні вищої сільськогосподарської освіти і підготовці фахівців ґрунтознавців.

Результати дослідження мають теоретичне і практичне значення і можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників, брошур, у лекціях з історії науки і техніки, історії сільськогосподарської науки тощо. У зв’язку з цим пропонується: 1) підготувати та кидати монографію про життя та діяльність академіка О.Н. Соколовського; 2) започаткувати щорічну міжнародну науково-практичну конференцію з актуальних питань ґрунтознавства, яка буде проводитись ХНАУ ім. В.В. Докучаєва та ННЦ «ІГА ім. О.Н. Соколовського» до дня народження вченого із виданням спеціальної збірки наукових праць, присвяченої цій події.


Наук. керівник – професор Вергунов В.А.


42. Білоцерківська А.С. Професор А.Г. Терниченко (1882-1927) – вчений, педагог, організатор сільськогосподарської науки та освіти в Україні: Автореф. дис. к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2008. – 21 с. УДК 63: 001:373.68 (477) 091 (043.3). Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню життя та наукової діяльності професор А.Г. Терниченка (1882–1927) – вітчизняного вченого, педагога, організатора сільськогосподарської науки та освіти в Україні. В роботі розкрито умови формування наукового світогляду та особистості вченого, а також його державотворчу, педагогічну, та популяризаторську діяльність. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження було здійснено періодизацію життя та творчої діяльності вченого. Відтворити наукові інтереси вченого вдалося завдяки дослідженню його більше ніж 400 праць.

У ході підготовки дисертаційного дослідження було сформульовано наступні рекомендації: 1) одержані результати можуть бути використані у підготовці галузевих підручників, навчальних посібників, довідників, словників, енциклопедій тощо; 2) підготувати та видати монографію про життя та діяльність професор А.Г. Терниченка; 3) ввести до програм вищих аграрних навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації при вивченні спецкурсів «Історія науки і техніки» та «Історія сільськогосподарської науки» результати дослідження про життя та діяльність вітчизняного вченого-агронома професор А.Г. Терниченка з метою підвищення загального наукового та культурного розвитку студентів.


Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

43. Ковальська К.В. «Д.Г. Віленський - вчений, педагог та організатор вітчизняного грунтознавства 20 - 50 років XX ст.».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН. - Київ.- 2008.

Дисертація присвячена дослідженню життя та діяльності видатного українського грунтознавця Д.Г. Віленського (1882-1960). У ній відображено основні етапи життя, науково-дослідну та науково-організаційну роботу видатного українського вченого в галузі грунтознавства. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження здійснено періодизацію творчого шляху вченого, досліджено процес становлення його як науковця й охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності. Висвітлено його викладацьку діяльність, вказано на основні напрями дослідження вченого. З'ясовано важливість науково-практичної роботи вченого та як популяризатора науки. Відтворено цілісну картину наукових інтересів і здобутків вченого через дослідження його більш як 195 публікацій.

 


-2009-


44. Пашківська О.А. Становлення та розвиток агрономічного грунтознавства в Україні у 20-х роках ХХ століття: Автореф. дис. к-та іст. наук: 07.00.07 / Українська академія аграрних наук; Держ. наук. с.-г. бібліотека УААН. – К., 2008. – 21 с. УДК 631.4 (477) (091) «123» (043.3). Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню історико-наукової картини становлення і розвитку агрогрунтознавства в Україні у 20-х роках ХХ століття. Розглянуто політичні, соціально-економічні умови розвитку галузі в досліджуваному періоді. Розкрито особливості проведення ґрунтових досліджень в Україні у 20-х роках минулого століття. Висвітлено історію становлення та діяльність профільних дослідних установ і галузевих кафедр сільськогосподарських навчальних закладів, з'ясовано й проаналізовано основні напрями їх науково-дослідної роботи з агрогрунтознавства в досліджуваний період. Визначено внесок окремих учених у розвиток ґрунтознавства України. Проаналізовано роботу галузевих нарад, з’їздів, конгресів, визначено їх роль у популяризації знань з ґрунтознавства. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження розроблено періодизацію проведення обстеження ґрунтів України за основними напрямами науково-дослідної роботи в агрогрунтознавстві.


Наук. керівник – професор Вергунов В.А.

 

 

45. Приходько Т. М. Становлення та діяльність Харківського науково-освітнього центру з ветеринарної паразитології (кінець ХІХ – початок ХХІ століття). 

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 — історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук. – Київ, 2009.

На підставі історико-наукового аналізу розвитку Харківського науково-освітнього центру з ветеринарної паразитології та застосування системного, когнітивного, структурно-функціонального методологічних підходів у дисертаційній роботі сформовано уявлення про центр як системне утворення, що поєднує в собі когнітивний складник (змістовний аспект ветеринарної паразитології, зокрема, гельмінтології, арахноентомології, протозоології, наукові методи, методики тощо), структурно-функціональний (організаційні структури та їхні функції), соціально-комунікативний (наукові товариства, видання, різні форми формальної та неформальної взаємодій науковців і освітян між собою та із зовнішнім середовищем).

Виокремлено чотири етапи розвитку Харківського науково-освітнього центру з ветеринарної паразитології: перший (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) — зародження; другий (20–40-і роки ХХ ст.) — становлення; третій (50–80-і роки ХХ ст.) — розвиток; четвертий (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) — актуалізація.

Установлено роль видатних паразитологів (Островського Е. А., Данилевського В. Я., Ценковського Л. С., Вороніна М. С., Шалашникова О. П. та ін.) у закладенні міцного фундаменту та створенні передумов для розвитку паразитологічної науки на Харківщині.

В історичному аспекті досліджено та проаналізовано динаміку формування і розвитку кафедри паразитології Харківської державної зооветеринарної академії, лабораторій гельмінтології, арахноентомології та протозоології ННЦ «ІЕКВМ», харківських відділень Українського наукового товариства паразитологів, Українського ентомологічного товариства, Українського наукового товариства паразитоценологів як складових Харківського науково-освітнього центру з ветеринарної паразитології.

Наук. керівник – професор, академік УААН Стегній Б.Т.

 

46. Боденчук Л.С. Академік І.І. Лукінов (1927–2004) – вчений, громадський діяч, організатор аграрно-економічної науки в Україні.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук. – Київ, 2009.

Дисертацію присвячено системному дослідженню діяльності академіка НАНУ, УААН, РАСГН, РАН, Шведської Королівської академії сільського і лісового господарства І.І. Лукінова (1927–2004). У ній відображено основні етапи життя, наукова, науково-організаційна діяльність видатного вченого в галузі аграрної економіки. Активна наукова діяльність І.І. Лукінова відповідала назрілим потребам розвитку сільського господарства в Україні і була підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження було здійснено періодизацію наукової діяльності та виділено такі етапи: входження в науку, становлення як визначного вченого, утвердження в статусі видатного вченого. Висвітлено масштабність його науково-представницької та науково-просвітницької роботи. На прикладі наукової й організаційної діяльності академіка І.І. Лукінова показано роль особистості в розвитку науки.

Наук. керівник – академік УААН Юрчишин В.В.

 

47. Баранкова Н. О. «Діяльність академіка М.В. Рево (1889–1962) у контексті розвитку мікробіології в Україні».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук. – Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню діяльності та життєвого шляху академіка УАСГН М.В. Рево (1889–1962) – видатного вченого, педагога, організатора мікробіологічної науки, сільськогосподарської науково-дослідної мережі та освіти. У роботі висвітлено умови формування наукового світогляду та особистості вченого, а також його організаторську, педагогічну, видавничу і редакційну діяльність. Для поглиблення історичного дослідження здійснено періодизацію творчої діяльності та життя академіка М.В. Рево. Цілісну картину наукових інтересів і здобутків вченого відтворено через дослідження його більш як 100 публікацій. У дослідженні вперше проведено системне дослідження наукової спадщини М.В. Рево та його життєвого шляху, що дозволило оцінити внесок ученого у розвиток вітчизняної мікробіології, вірусології й імунології; знайдено, проаналізовано та запроваджено до наукового обігу значну кількість нових, невідомих до цього матеріалів з архівів України, Росії, Грузії та Польщі, які дозволили висвітлити маловідомі факти з біографії вченого; систематизовано різноманітний джерельний матеріал (літературний і архівний), на основі чого упорядковано та видано біобібліографічний покажчик «Академік Рево Михайло Васильович (1889–1962)»; розроблено періодизацію життя та діяльності вченого, що сприяло визначенню його ролі в розвитку вітчизняної науки; здійснено ґрунтовний аналіз і синтез творчих здобутків академіка М.В. Рево за основними напрямами наукової діяльності (медична, ветеринарна, ґрунтова мікробіологія, вірусологія й імунологія; історія вітчизняної мікробіології та вірусології), що дало змогу з’ясувати їх практичне значення для науки; показано внесок вченого у розвиток сільськогосподарської дослідної справи як фундатора Відділу сільськогосподарської мікробіології, вірусології і імунології, у результаті чого з’ясовано історію створення Інститут сільськогосподарської мікробіології УААН – провідної науково-дослідної установи, яка у мережі УААН організовує і проводить наукові дослідження в галузі сільськогосподарської мікробіології.

48. Таргоня Н.С. «Внесок академіка Л.В. Погорілого (1934-2003) в розвиток випробувань сільськогосподарської техніки в Україні».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук. – Київ, 2009.

Вперше в українській історіографії проведено комплексне дослідження життєвого шляху та наукової спадщини видатного вітчизняного вченого-випробувача, фундатора системних випробувань сільськогосподарської техніки в Україні, громадського діяча, педагога, академіка Л.В. Погорілого, на основі чого укладено та видано біобібліографічний покажчик його наукових праць за 1959-2004 роки «Академіки Української академії аграрних наук. Погорілий Леонід Володимирович» (2004 р.); розроблено періодизацію життя та наукової діяльності вченого; охарактеризовано період становлення та розвитку його наукового світогляду під час навчання в Українській сільськогосподарській академії під керівництвом академіка П.М. Василенка; висвітлено період наукової, випробувальної, адміністративної, педагогічної та громадської діяльності Л.В. Погорілого в умовах радянської системи та в незалежній Україні; проаналізовано особистий внесок вченого у становлення та розвиток машиновипробувальної справи в Україні; здійснено ґрунтовний аналіз наукової спадщини Л.В. Погорілого та показано її значення для вітчизняної аграрної та інженерної науки, зокрема в галузі машиновипробувальної справи; проведено аналіз розвитку випробувань сільськогосподарської техніки в Україні та здійснено його періодизацію, на основі чого укладено та видано монографію «Розвиток системи випробувань сільськогосподарської техніки в Україні» (2008 р.). Удосконалено бібліографію наукових праць Л.В. Погорілого; запроваджено до наукового обігу велику кількість нових маловідомих документів із фондів архівних установ і бібліотек України щодо історії становлення вітчизняної системи випробувань та маловідомих подробиць біографії Л.В. Погорілого; методологічний підхід до періодизації розвитку машиновипробувань в Україні. Дістали подальшого розвитку напрями наукової роботи з відтворення діяльності видатних вітчизняних вчених-агроінженерів та історії становлення та розвитку випробувань сільськогосподарської техніки в Україні

 

-2010-

 

49. Сукманюк О.М. «Еволюція наукових поглядів на відновлення деталей сільськогосподарських машин зварюванням та наплавленням».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України. – Київ, 2010.

Дисертація присвячена проблемі еволюції наукових поглядів на відновлення деталей сільськогосподарських машин зварюванням та наплавленням. Розроблено періодизацію історичного розвитку проблеми, що включає три періоди. Розглянуті питання історії становлення і розвитку теорії та практики відновлення деталей зварюванням та наплавленням, а також наукове обґрунтування розвитку цих процесів. Проаналізовано і висвітлено науково-організаційний підхід до розвитку проблеми, де розглянуті з погляду еволюції наукові, виробничі центри та окремі діячі, діяльність яких безпосередньо пов’язана з темою дослідження.

 

50. Піщенко О.В. «Діяльність академіка К.К. Гедройца (1872-1932) у становленні та розвитку сільськогосподарської науки України».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України. – Київ, 2010.

Розкрито маловідомі сторінки життя та наукової діяльності всесвітньо відомого ґрунтознавця та агрохіміка академіка К.К. Гедройца, його внеску у розвиток сільськогосподарської науки України. Розпочавши свій шлях в Україні, віддав їй чимало років та творчих сил. Саме ця сторінка його життя, пов’язана з Україною, є недостатньо дослідженою та потребує всебічного вивчення. Для поглиблення історико-наукового дослідження було віднайдено, проаналізовано та введено до наукового обігу широке коло історичних документальних матеріалів, які висвітлюють життєдіяльність та творчі здобутки академіка К.К. Гедройца на теренах України.

 

51. Задорожна І.С. «Розвиток сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні (30-ті роки – кінець ХХ століття)».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України. – Київ, 2010.

Комплексно досліджується розвиток сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні. У ній розроблено періодизацію розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні з точки зору організації наукової роботи з цього напряму. Простежено еволюцію наукових досягнень у польовому кормо-виробництві відповідно до здійсненої періодизації. Розкрито значення наукових досліджень з польового кормовиробництва та їхній вплив на розвиток кормо-виробництва і тваринництва. Розкрито особливості розвитку дослідної справи з польового кормовиробництва на сучасному етапі. З’ясовано роль відомих українських вчених, які сприяли розробці наукових основ сучасного польового кормовиробництва.

 

52. Кушнарьова В.О. «Академік Г.М. Висоцький (1865-1940) – вчений, педагог, організатор агролісомеліоративної дослідної справи в Україні».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України. – Київ, 2010.

Висвітлено життєвий шлях та діяльність академіка Г.М. Висоцького. В процесі комплексного дослідження розкрито умови, в яких формувався його науковий світогляд. Охарактеризовані основні етапи життєвого і творчого шляху, узагальнено і введено до наукового обігу мало з’ясовані та невідомі факти з біографії та діяльності Г.М. Висоцького. Для поглиблення і історико-аналітичного дослідження розроблено періодизація життя та наукової діяльності вченого. Проаналізовано основні напрями його досліджень: степове і полезахисне лісорозведення, агролісомеліорація, ґрунтознавство, ґрунтова гідрологія, типологія рослинного покриву, кліматологія, геоботаніка.

 

53. Шейко Н.В. «Історія наукової думки з механізації подрібнення кормів у тваринництві».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України. – Київ, 2010.

Розкрито актуальну наукову тему, що має безперечні мету і завдання. В роботі опрацьовано і проаналізовано документи і матеріали джерельної бази, підтверджено достатній рівень їх репрезентативності. Визначено перелік використаних методів дослідження. Розроблено періодизацію історії становлення та розвитку наукової думки з переробки кормів. З’ясовані соціально-економічні фактори, визначені тенденції та закономірності розвитку технологій та конструкцій подрібнювачів з періоду трипільської культури до початку ХХІ століття. Розглянуто ґенезу видів механічного руху застосування принципів сільськогосподарської механіки, ретроспективу систем приводу подрібнюючих робочих органів. Проведені дослідження патентних матеріалів та дисертаційних робіт, як показників еволюції науково-технічного рівня розвитку конструкції подрібнювачів. Визначено внесок вітчизняних науковців і конструкторів у розвиток засобів подрібнення кормів для підприємств та селянських господарств.

 

54. Корзун О.В «Становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі в кінці ХІХ – на початку ХХ століття».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України. – Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню процесу становлення та функціонування сільськогосподарських дослідних установ на Поділлі в кінці ХІХ – початку ХХ століття. Проаналізовано соціально-економічне життя Подільської губернії досліджуваного періоду, які створили передумови виникнення дослідництва в регіону. Визначено основні періоди та особливості розвитку галузевого дослідництва на Поділлі, динаміку розвитку, особливості, типи дослідних установ. Проаналізовано види, напрямки та результати науково-дослідної роботи подільських вчених аграріїв, їх видавнича діяльність, яка сприяла поширенню наукових засад в агрономії. З’ясовано соціальну та культурну складові в розвитку агрономії Подільської губернії – від приватних насіннєво-селекційних фірм та помологічних розсадників до проблем створення земських агрономів. Проаналізовано тематику та результати досліджень установ для подальшого розвитку вітчизняної аграрної науки. Простежено процес консолідації громадської думки на ниві агрономії в Подільської губернії – від участі у загальноімперських галузевих об’єднаннях до створення місцевого сільськогосподарського товариства та організації системи агрономічної допомоги населенню.

 

55. Піпан Х.М. «Історія становлення та розвитку селекції пшениці озимої в Україні (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.)».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України. – Київ, 2010.

Дисертація присвячена системному дослідженню історії становлення та розвитку селекції пшениці озимої в Україні. Оскільки ця культура є однією з основних статей експорту, який визначає ефективність ринкової економіки держави, то збільшення її виробництва є стратегічним завданням агропромислового комплексу. У дисертації відображено результати народної, аналітичної та наукової селекції відносно покращення сортів пшениці озимої, зокрема розкрито у ретроспективі діяльність і здобутки окремих поміщиків, селекційних установ та відомих селекціонерів. Виокремленні періоди селекції пшениці озимої дали змогу простежити еволюцію її наукових поглядів та використано й проаналізовано значну кількість маловідомих архівних матеріалів, які містять окремі відомості щодо теми дослідження.

 

56. Красніцька Г.М. «Роль ботанічної секції сільськогосподарського наукового комітету України в розгортанні галузевих досліджень (1918–1927рр.)».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертація присвячена дослідженню історії Ботанічної секції, визначено періоди та напрями діяльності. Проаналізовано науковий доробок її фундатора й незмінного керівника професора О.А. Янати, наукова творчість якого відповідала назрілим потребам сільськогосподарської ботаніки та дослідної справи і була підпорядкована розв'язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Розглянуто просвітницьку та просвітницько-популяризаторську діяльність Секції шляхом проведення масових заходів та створення галузевих наукових установ. Наукова спадщина БС СГНКУ є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються як сільськогосподарської дослідної справи взагалі, так і сільськогосподарської ботаніки зокрема.

 

-2011-

 

57. Суша С.К. «Професор В.І. Сазанов (1879-1967) – учений, педагог, організатор сільськогосподарської дослідної справи з агрономії в Україні».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук.- Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню життєвого шляху та діяльності професора В.І. Сазанова. З’ясовааноо умови формування наукового світогляду вченого. Дано характеристику основним періодам життєвого і творчого шляху, зібрано, узагальнено і введено до наукового обігу невідомі й маловідомі факти біографії та діяльності вченого. Узагальнено основні напрями творчої наукової та науково-організаційної праці вченого: агрохімія і ґрунтознавство, рослинництво, селекція і насінництво, методологія та організація сільськогосподарської дослідної справи у рослинництві, внесок у розбудову галузевої вищої школи, вагомий внесок в науку України, Росії, Казахстану.

 

58. Скиртач В.В. «Становлення і розвиток селекції та насінництва цукрових буряків в Україні (друга половина ХІХ-ХХ ст.)»

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню становлення і розвитку селекції та насінництва цукрових буряків у другій половині ХІХ-ХХ ст. Проаналізовано історію зародження, становлення сільськогосподарської дослідної справи з селекції та насінництва цукрових буряків. Вивчено динаміку розвитку, методи роботи селекційних установ. Проаналізовано напрямки та результати науково-дослідної роботи вчених і організаторів дослідної справи, їхню видавничу діяльність, яка сприяла поширенню наукових засад у селекції та насінництві. Простежено процес розвитку методів і способів селекції, тенденцій та чинників, що впливали на застосування нових технологій. З’ясовано історичну роль нарад, наукових товариств, з’їздів та внесок українських вчених у теорію і практику селекційного процесу в буряківництві.

 

59. Руда О.З. «Науково-організаційний доробок О.Г. Алеші в антропології, етнології та агрономії України першої чверті ХХ ст.».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню життя і діяльності видатного українського вченого та організатора науки в галузі антропології, етнології та агрономії О.Г. Алешо (1890-1922). У роботі відображено основні етапи життя, науково-організаційної творчості вченого у контексті діяльності Українського наукового товариства у м. Києві, Української академії наук, Українського народного університету, Сільськогосподарського наукового комітету України. Для поглибленого історико-аналітичного дослідження здійснено періодизацію творчого шляху вченого, виявлено основні етапи його становлення, досліджено наукові праці та проаналізовано багатогранну організаційну діяльність О.Г. Алеші, що дало змогу зробити висновок про вагомий внесок вченого в розвиток таких галузей української науки, як антропологія, етнологія та сільське господарство.

 

60. Бащенко В.М. «Діяльність академіка В.П. Бурката (1939-2009) у контексті розвитку сільськогосподарської дослідної справи у тваринництві України».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук.- Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню життєвого та творчого шляху відомого українського вченого в галузі селекції, генетики і біотехнології у тваринництві, доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка УААН В.П. Бурката. Висвітлено основи формування наукового світогляду та становлення пріоритетних напрямків діяльності вченого. Запропоновано періодизацію його наукової й організаційної діяльності. Здійснкено аналіз та систематизацію наукової спадщини вченого, окреслено шляхи її використання на сучасному етапі розвитку тваринництва. Охарактеризовано внесок В.П. Бурката в організацію сільськогосподарської дослідної справи в Україні другої половини ХХ – початку ХХІ століть. З’ясовано роль репрезентаційної та популяризаційної діяльності вченого у розвитку вітчизняної сільськогосподарської науки.

 

61. Боднарчук Г.Л. «Становлення та розвиток бджільництва в Україні».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертацію присвячено системному дослідженню етапів зародження, становлення та розвитку бджільництва в Україні від найдавніших часів до сьогодення. Відображено еволюційний шлях науково-організаційних основ бджільничої галузі, зокрема розкрито у ретроспективі системи і методи ведення бджільництва, здобутки окремих установ та відомих учених. Виокремлені в дослідженні періоди дали змогу простежити еволюцію наукових поглядів і результативність дослідницької роботи. У процесі дослідження було використано й проаналізовано велику кількість маловідомих джерелознавчих матеріалів, які містять окремі відомості щодо теми дослідження.

 

62. Зубець М.М. «Діяльність Київської дослідної станції тваринництва «Терезине» (1921-1986) у контексті розвитку вітчизняної зоотехнічної науки».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню становлення та діяльності Київської дослідної станції тваринництва «Терезине». Висвітлено передумови формування наукового потенціалу дослідної станції та становлення пріоритетних напрямів наукових пошуків. Виділено та охарактеризовано основні періоди діяльності, оцінено внесок у розвиток вітчизняної зоотехнічної науки. 3дійснено аналіз та систематизацію наукового доробку вчених дослідної станції, окреслено шляхи його використання на сучасному етапі розвитку тваринництва. Узагальнено основні напрями репрезентаційної діяльності дослідної станції, з`ясовано її роль у розвитку вітчизняної зоотехнічної науки.

 

63. Демиденко Н.М. «Діяльність П.І. Прокоповича (1775-1850) у становленні та розвитку вітчизняної бджільницької науки».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню науково-практичної, освітянської, популяризаційної, діяльності видатного вченого-бджоляра Петра Івановича Прокоповича (1775-1850). Досліджено процес становлення його як вченого та особистості. На основі вивчення значного масиву архівних та літературних джерел показано, що діяльність П.І. Прокоповича була спрямована на вирішення найголовніших соціально-наукових завдань. Встановлено, що з винаходом рамкового вулика з рухомими рамками на поч. XIX ст. П.І. Прокопович започаткував раціональне ведення бджільництва. Показано внесок у вивчення біології бджоли, інфекційних хвороб бджіл, організацію вирощування медоносних рослин. Досліджено, що П.І. Прокопович започаткував у державі системну освіту з підготовки фахівців для бджільницької галузі, створивши у 1828 р. першу в Російській імперії і Східній Європі школу бджільництва. Здійснений аналіз творчої спадщини П.І. Прокоповича дозволяє стверджувати, що його ідеї мали вирішальне значення для розвитку галузевої науки першої половини XIX ст., рушійним поштовхом для подальших відкриттів у бджільництві.

 

64. Гриценко Н.Ф. «Становлення та розвиток наукової думки про класифікацію грунтів».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню становлення і розвитку наукової думки про класифікацію ґрунтів у світовому контексті. Обґрунтовано актуальність, предмет, об'єкт, мету і завдання дослідження. Опрацьовано і проаналізовано документи та матеріали джерельної бази, підтверджено достатній рівень їх репрезентативності. Визначено перелік використаних методів дослідження. Сформульовано теоретико-методологічні засади історії розвитку еволюції наукової думки про класифікацію ґрунтів. Визначено внесок вітчизняних ґрунтознавців у розвиток наукової думки про класифікацію ґрунтів. Розроблено періодизацію становлення та розвитку наукової думки про класифікацію ґрунтів.

 

65. Грищенко Т.Р. «Вольф М. М. (1880–1933) – державний діяч, учений і один із організаторів сільськогосподарської дослідної справи в Україні».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2011.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню життєвого шляху і наукової діяльності визначного вченого, державного та громадського діяча Мойсея Михайловича Вольфа (1880–1933). Відроджено його ім’я як талановитого організатора у галузі сільськогосподарської дослідної справи і повернуто до широкого наукового загалу після багатьох років замовчування у зв’язку з трагічними подіями 30-х рр. ХХ ст. Для поглибленого історико-аналітичного дослідження здійснено періодизацію життя та творчої спадщини вченого, виявлено основні етапи його становлення. Досліджено наукові праці та проаналізовано багатогранну державотворчу, наукову, освітню й організаційну діяльність М. М. Вольфа, що дало змогу зробити висновок про винятковий внесок вченого в розвиток вітчизняної галузевої науки: агрономія, рослинництво, статистика, економіка та сільське господарство. Відтворити наукові інтереси М. М. Вольфа вдалося завдяки віднайденим і поверненим до наукового обігу працям вченого (понад 140).

 

-2012-

 

66. Коцур Н.І. «Становлення і розвиток гігієнічної науки в Україні (друга половина XIX–20-ті рр. XX століття)».

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

У дисертаційній роботі розкривається тривалий і суперечливий процес становлення і розвитку гігієнічної науки в Україні другої половини XIX-20-х рр. XX ст. на тлі формуючого впливу європейської і світової науки. Процес становлення і розвитку гігієнічної науки розглядається під кутом зору якісно-кількісних змін в структурі і організації науки, взаємовпливів і протиріч земської, університетської, науково-громадської складових соціальної медицини. Вивчається формування гігієнічної науки як соціального феномену, який, з одного боку, впливав на розвиток суспільства, а, з іншого, - сам змінювався під тиском політичних, економічних, соціокультурних факторів. Розкрито роль учених-гігієністів у суспільстві під кутом зору морально-етичного портрету епохи, в якій вони жили і здійснювали науковий пошук, визначається їхня соціальна відповідальність за долю народу.

 

67. Кунець В.В. «Еволюція наукової думки в галузі конярства на теренах України».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

Дисертаційна робота є системним науковим дослідженням розвитку наукової думки з проблем ветеринарії та зоотехнії в галузі конярства, який відбувався на теренах України у другій половині XIX - першій половині XX ст. У дослідницьке поле включено з'ясування історичних тенденцій та окреслення етапів розвитку галузі. Проаналізовано доробок різних інституцій, тематику та результати дослідження вчених, що дало можливість простежити еволюцію наукових поглядів у вітчизняному конярстві. Визначено етапи науково-організаційних засад розвитку конярства та складено їх історичну хронологію. Запропоновано історичну типологію осередків розвитку наукової думки в галузі конярства початку XIX - першої половини XX ст. У процесі дослідження виявлено низку маловідомих фактів, проаналізовано великий шар наукової спадщини вітчизняних учених-конярів.

 

68. Глазунов Г.О. «Професор А.М. Сліпанський (1896-1942) - вчений, педагог, організатор аграрної науки України».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню наукової діяльності професора А.М. Сліпанського (1896-1942) - відомого вченого-аграрія-економіста, першого віце-президента (1931-1933) Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук (1931-1935). Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, 13 підрозділів, висновків, рекомендацій, списку використаних джерел (331 найменування). У дослідженні відображено основні етапи життєвого шляху, науково-дослідну, науково-організаційну й громадську діяльність знаного вченого в галузі вітчизняної аграрної науки. Здійснено періодизацію творчого шляху вченого-аграрія, досліджено процес формування його особистих та наукових переконань. На прикладі організаторської діяльності професора А.М. Сліпанського показано роль особистості у розвитку аграрної науки України. Досліджено важливість науково-практичної роботи вченого як організатора й популяризатора аграрної науки. Відтворено цілісну картину наукових інтересів вченого дослідженням понад 40 його наукових публікацій.

 

69. Вісин О.О. «Винахідницька та експериментально-конструкторська діяльність Б.П. Грабовського (1901-1966) в контексті розвитку вітчизняної науки і техніки».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню винахідницької та експериментально-конструкторської діяльності Бориса Павловича Грабовського (1901-1966) - видатного вченого, винахідника, фізика-експериментатора. На основі широкої джерельної бази та наявної історіографії здійснено цілісний системний аналіз життя та напрямів його наукового доробку. Особливу увагу зосереджено на винахідницькій діяльності в галузі телебачення. На основі архівних документів показано, що Б.П. Грабовський був першим винахідником цілковито електронної системи телебачення, чим відіграв помітну роль у становленні та подальшому розвитку не лише цієї галузі, а й техніки загалом. Детально проаналізовано результати винахідницької діяльності вченого в області оптичної науки та визначено роль винаходів Б.П. Грабовського у галузі електрозварювання. В роботі також висвітлюється громадська та популяризаторська діяльність ученого. Цілісну картину наукової спадщини винахідника відтворено через дослідження його експериментально-конструкторської діяльності.

 

70. Сташкіна А.Ф. «Еволюція наукової думки в організації садово-паркових ансамблів на південному березі Криму (перша половина XVIII - початок XXI ст.)».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

У дисертації здійснено комплексне дослідження передумов розвитку та еволюції наукової думки у формуванні садово-паркових ансамблів на Південному березі Криму в контексті розвитку вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи. Визначено участь місцевого населення, переселенців-колоністів, державних діячів, відомих закордонних спеціалістів паркової справи у створенні садово-паркових комплексів на Кримському півострові. На основі проведеного аналізу розроблено і запропоновано періодизацію організації та розвитку даного напряму в XVIII-XXI ст. З'ясовано роль результатів дослідження різних галузей сільського господарства у впровадженні наукових підходів при формуванні садів і парків. Вивчаючи історію заселення Кримського півострова встановлено дію антропогенного фактору на зміни в природних та штучних ландшафтах екосистеми, що дало змогу сформулювати пропозиції виробництву щодо екологічного навантаження біогеоценози.

 

71. Красніцький В.Й. «Математичні методи для вирішення наукових проблем вітчизняної агрономії у першій половині XX століття».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

Дисертаційна робота є системним науковим дослідженням розвитку наукової думки щодо впровадження математичних методів для вирішення наукових проблем вітчизняної агрономії у першій половині XX ст. Здійснено комплексний аналіз передумов впровадження математичних методів для вирішення наукових та практичних задач агрономії. Проаналізовано основні напрямки застосування математичних методів у агрономічній науці першої половини XX ст. Встановлено, що такими напрямками були методи математичної статистики та теорії ймовірностей, а згодом й методи на основі використання диференціальних виразів. Виявлено і проведено аналіз основних закономірностей та етапів впровадження математичних підходів у агрономічні дослідження в першій половині XX ст.

 

72. Євич П. П. «Діяльність Миронівської селекційно-дослідної станції (1911–1968) у контексті розвитку вітчизняної сільськогосподарської науки».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

Дисертаційна робота є комплексним історико-науковим дослідженням передумов заснування та науково-організаційних засад діяльності Миронівської селекційно-дослідної станції в контексті вітчизняної аграрної науки (1911–1968). На базі вивчення широкого історіографічного та джерелознавчого матеріалу висвітлено внесок видатних учених, фахових товариств та спеціальних дослідних установ у розвиток сільськогосподарської галузі. Узагальнено наукові напрями роботи та здобутки Миронівської селекційно-дослідної станції, що дозволило простежити еволюцію теоретико-методологічних підходів у вирішенні питань підвищення продуктивності виробництва, розробити і вперше запропонувати періодизацію організації й діяльності установи.

 

73. Курбатська О. І. «Діяльність члена-кореспондента ВАСГНІЛ Ф. Ф. Ейснера (1916–1986) у контексті розвитку вітчизняної зоотехнічної науки».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню життєвого та творчого шляху відомого українського вченого у галузі розведення та селекції сільськогосподарських тварин, доктора сільськогосподарських наук, професора, члена-кореспондента Ф. Ф. Ейснера. Висвітлено основи формування наукового світогляду та становлення пріоритетних напрямів діяльності вченого. Запропоновано періодизацію його наукової, організаційної та популяризаторської діяльності. 3дійснено аналіз та систематизацію наукової спадщини вченого, окреслено шляхи її використання на сучасному етапі розвитку тваринництва. Охарактеризовано внесок Ф. Ф. Ейснера в організацію дослідної справи у тваринництві Україні 40–80-х років ХХ ст. З’ясовано роль репрезентаційної та популяризаторської діяльності вченого у розвитку вітчизняної зоотехнічної науки.  

 

74. Опара Н.М. «Третьяков С.Ф. (1872-1918) – вчений та організатор сільськогосподарської дослідної справи в агрономії України».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

Дисертацію присвячено розкриттю наукової діяльності видатного вченого-аграрія, одного з організаторів дослідної справи в Україні, першого директора найстарішої в нашій державі Полтавської сільськогосподарської дослідної станції С.Ф. Третьякова. Розпочавши наукову діяльність на Полтавському дослідному полі помічником директора, а потім директора, очоливши згодом створену на основі дослідного поля Полтавську сільськогосподарську дослідну станцію, він все своє життя присвятив становленню і розвитку цієї наукової установи, зробивши неоціненний внесок у розвиток сільськогосподарської науки України. Багатогранність наукових досліджень ученого-аграрія, його організаторські здібності, активна громадська діяльність потребували всебічного висвітлення. Саме з метою поглиблення історико-наукового дослідження було проаналізовано, систематизовано та введено до наукового обігу значну кількість документальних матеріалів, які висвітлюють наукову спадщину С.Ф. Третьякова, її значимість для аграрної галузі української держави.

 

75. Вільчинська Д. В. «Сільськогосподарська дослідна справа в Київському політехнічному інституті імені Імператора Олександра ІІ (1898-1917 рр.)».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

У дослідженні подається аналіз створення та діяльності сільськогосподарського відділення при Київському політехнічному інституті імені Імператора Олександра ІІ. Через аналіз роботи кафедр відділення з’ясовано їхню діяльність аграрного спрямування, розглянуто проблеми становлення вузькофахових сільськогосподарських дисциплін. У результаті науково-історичного аналізу доведено виняткове значення інститутів імперської доби у становленні сільськогосподарської науки та освіти на теренах сучасної України, визначено внесок видатних учених-аграріїв – професорів, викладачів і випускників Київського політехнічного інституту ХІХ – початку ХХ ст. – у становлення й розвиток агрономічної науки та дослідної справи зокрема. Проаналізовано просвітницьку діяльність аграрного спрямування, що проводилася вченими інституту. Ключові слова: сільськогосподарська дослідна справа, тваринництво, племінна справа, селекція, генетика, біотехнологія, історія аграрної науки, відділення, Київський політехнічний інститут.

 

76. Лісковець С. М. «Яків Пилип Кулик (1793–1863) – вчений, педагог, організатор науки».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню наукової та педагогічної діяльності Якова Пилипа Кулика (1793–1863) – визнаного обчислювача, математика, педагога. На основі джерельної бази та наявної історіографії вперше здійснено цілісний системний аналіз життєвого шляху та напрямків його наукового доробку. Особливу увагу зосереджено на дослідженні математичних таблиць Я.П. Кулика, з’ясовано їх роль в історичному розвиткові теорії чисел, актуальність та практичну цінність. Для поглибленого історично-аналітичного дослідження здійснено періодизацію творчого шляху вченого, виявлені основні етапи його становлення, досліджені наукові праці Кулика та проаналізована його педагогічна діяльність. Охарактеризовані результати, отримані Куликом в роботах, присвячених методам знаходження коренів кубічних рівнянь та алгебраїчних рівнянь вищих степенів; проаналізовано праці вченого, що досліджують деякі плоскі трансцендентні криві (ланцюгові лінії, лінії ланцюгового моста), які вперше вводяться до наукового обігу. Відтворено цілісну картину наукових інтересів вченого через дослідження його математичних таблиць, наукових публікацій, підручників та календарів.

 

77. Колодка І. Л. «Діяльність В.С. Крамарова (1906–1986) в контексті розвитку сільськогосподарського машинознавства України».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

У дисертації здійснено комплексне дослідження життєвого шляху і наукової діяльності професора, члена-кореспондента ВАСГНІЛ, академіка УАСГН Володимира Савовича Крамарова. Проаналізовано та систематизовано наукову спадщину вченого. Охарактеризовано внесок В.С. Крамарова в розвиток аграрної науки України ХХ ст. Виокремлені в дослідженні періоди творчого становлення відомого вченого в галузі вітчизняного машинознавства дали змогу визначити основні напрями наукового доробку та його значення для розвитку вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи. Додано до предметної джерелознавчої бази маловідому фактографію із фондів архівних установ і бібліотек України стосовно історії сільськогосподарської науки.

 

78. Присяжнюк М. В. «Розвиток сільськогосподарської дослідної справи УСРР у 20-х рр. ХХ століття: науково-організаційні засади».

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

Дисертація присвячена висвітленню суперечливого процесу становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні у контексті соціально-економічної політики радянської держави 20-х років минулого століття. Цей процес розглядається під кутом зору якісно-кількісних змін в структурі й організації аграрного дослідництва. Розглянуто зміст, особливості та еволюцію науково-організаційних засад ведення сільськогосподарської дослідної справи в УСРР в умовах нової економічної політики та переходу до політики суцільної колективізації сільського господарства. З’ясовано основні напрями дослідництва в аграрній галузі у 1920-х роках та шляхи їх наукової й організаційної розбудови. Визначено пріоритети наукових досліджень та їх вплив на формування науково-організаційних структур у рослинництві, тваринництві, агроґрунтознавстві, лісовій дослідній справі.

 

79. Соколюк Ю. О. «Діяльність науково-консультаційної ради Народного комісаріату земельних справ УСРР (1927-1930) з розвитку сільськогосподарської дослідної справи».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню організації та діяльності Науково-консультаційної ради Народного комісаріату земельних справ УСРР 1927-1930 рр. Показано вплив політичних, суспільних та економічних чинників на розвиток сільського господарства й аграрної науки в досліджуваний період, а також охарактеризовано тогочасний стан сільськогосподарської дослідної справи в республіці. На основі аналізу архівних документів досліджено процес функціонування НКР, напрями її діяльності, персональний склад, розроблено періодизацію щодо форм і завдань роботи. З'ясовано роль Ради у процесі інститутизації та академізації вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи.

 

80. Комликова Г. І. «Зародження, становлення і розвиток сільськогосподарської дослідної справи на Сумщині».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

У дисертаційній роботі на основі комплексу репрезентативних джерел відтворено етапи становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи на Сумщині від її зародження у другій половині XVIII до початку ХХІ ст. З’ясовано передумови виникнення сільськогосподарського дослідництва на теренах сумського краю, визначено типи дослідних установ, що функціонували у різні періоди. Уточнено дати створення та періоди функціонування деяких установ у дореволюційні часи, з’ясовано основні напрями їх досліджень. Здійснено аналіз діяльності мережі галузевих дослідних установ у радянський період. На основі аналізу архівних документів розкрито маловідому сторінку в історії вітчизняних дослідних установ – діяльність на тимчасово окупованій території у 1941-1943 рр. Проаналізовано напрямки науково-дослідної діяльності галузевих дослідних установ на сучасному етапі їх функціонування. Визначено внесок галузевих дослідних установ Сумщини в розвиток вітчизняного сільського господарства. Запропоновано періодизацію розвитку сільськогосподарської дослідної справи на Сумщині.

 

81. Островська Н.М. «Діяльність професора М.А. Єгорова (1879–1942) зі становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. - Київ.- 2012.

Дисертаційна робота є системним науковим дослідженням, в якому на основі аналізу комплексу репрезентативних джерел узагальнено науково-практичну діяльність професора М.А. Єгорова (1879–1942) зі становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні. У дослідницьке поле включено процес становлення його як наковця та особистості, запропоновано періодизацію наукової, організаційної та популяризаторської діяльності. Проаналізовано тематику та результати досліджень спадщини вченого. Охарактеризовано внесок М.А. Єгорова в організацію дослідної справи в землеробстві, ґрунтознавстві, агрохімії та рослинництві України першої половини ХХ ст. З’ясовано роль репрезентаційної та популяризаторської діяльності вченого у розвитку вітчизняної агрохімічної науки.

-2014-

82. Бородай І. С. «Становлення і розвиток вітчизняної зоотехнічної науки (друга половина XІХ – початок ХХІ століття)».

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». – Переяслав-Хмельницький, 2014.

Дисертаційна робота є системним науково-історичним дослідженням, у якому на основі комплексу джерел і застосування сучасних методологічних підходів узагальнено характерні тенденції становлення та розвитку вітчизняної зоотехнічної науки, що визначалися переважно теоретико-методологічними та інституціональними чинниками. Охарактеризовано зміст і динаміку розвитку її основоположних напрямів, вчень і теорій, поєднаних у систему на основі методологічних принципів, їх місце у формуванні сучасної стратегії розвитку тваринництва. Доведено когнітивну роль теорії як базису при побудові методології зоотехнії. Розкрито специфіку методологічних основ зоотехнічної науки, зумовлену використанням методів біологічних та інших наук. Узагальнено зміст, особливості та еволюцію науково-організаційних засад вітчизняної зоотехнії. Охарактеризовано специфіку діяльності галузевих вищих освітніх і науково-дослідних інституцій, наукових шкіл та центрів як основних продуцентів і репрезентантів зоотехнічного наукового знання.

83. Галах В.В. «Науковий простір та професійна діяльність професора О. Г. Черняхівського в 1887-1939 рр.»

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». – Переяслав-Хмельницький, 2014.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню наукового простору та професійної діяльності видатного українського вченого-гістолога, професора О.Г. Черняхівського в 1897-1939 рр. У роботі вперше подано періодизацію творчого шляху вченого, розкрито умови і ключові чинники формування його наукового світогляду, з'ясовано та охарактеризовано наукову й організаційну роботу О.Г. Черняхівського у вищих навчальних закладах, у НТШ, УНТ, ВУАН та науково-дослідних установах МОЗ і АН УРСР, виявлено найважливіші етапи педагогічної діяльності вченого, проаналізовано основні напрями його наукових досліджень у галузі гістології, ембріології, фізіології, патологічної анатомії та онкології, показано внесок О.Г. Черняхівського в розвиток вітчизняної і світової гістології та фізіології  та його міжнародну співпрацю.

84. Давиденко М.М. «Академік АН УРСР А.М. Гродзинський (1926–1988) – організатор ботанічної науки».

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». – Переяслав-Хмельницький, 2014.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню життя та діяльності видатного вченого-фізіолога рослин академіка АН УРСР Андрія Михайловича Гродзинського (1926–1988). У роботі розкрито умови та ключові чинники формування наукового світогляду вченого, проаналізовано його організаційну та науково-дослідну діяльність, з’ясовано та охарактеризовано основні напрями його наукових досліджень. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження здійснено періодизацію життя і творчої діяльності вченого. Відтворити наукові інтереси вченого вдалося завдяки дослідженню його більше 440 праць.

85. Муханов В. М. Історичний розвиток наукового забезпечення культури сої в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН, Київ, 2014.

Дисертацію присвячено вивченню проблеми зародження, становлення та еволюції галузі вирощування сої в Україні та її наукового забезпечення. Розроблено періодизацію становлення й розвитку української галузі вирощування сої, виділено чотири етапи: перший – 1874–1917 рр. – започаткування перших наукових дослідів щодо інтродукції та селекції культури в умовах Правобережної та Центральної України; другий – 1918–1941 рр. – становлення системного наукового вивчення культурної сої на українських землях у контексті радянської сільськогосподарської науки; третій – 1946–1991 рр. – відновлення планових науково-дослідних робіт з селекції, агротехніки та промислового вирощування сої в системі науково-дослідних установ Української академії аграрних наук; четвертий – розвиток галузі промислового вирощування сої в умовах ринку – 1991 р. і до сьогодення. Проаналізовано роль ключових науково-дослідних установ і персоналій в процесі формування й розвитку вітчизняної галузі вирощування сої. До наукового обігу введено визначений обсяг нових документальних джерел і рідкісних фактів.

86. Василюк П. М. Становлення та розвиток наукових засад сортовипробування в Україні (кінець XIX – початок XXI ст.).

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2014.

Дисертаційна робота є ґрунтовним історико-науковим дослідженням еволюції наукових засад вітчизняного сортовипробування, організації й напрямів діяльності державних структур щодо проведення перевірки та реєстрації сортів. Аналіз історіографічного та джерелознавчого матеріалу дозволив висвітлити передумови запровадження системних робіт із дослідження сортів і введення єдиної методики сортовипробування для всіх спеціалізованих установ, розкрити структуру й завдання сортомережі упродовж 1923–2013 рр. На базі отриманих узагальнень виділено етапи формування Державної системи охорони прав на сорти рослин і розроблено періодизацію науково-організаційного становлення вітчизняного сортовипробування.

87. Гребенюк І.В. Діяльність академіка Б.М. Рожественського (1874–1943) в контексті становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2014.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню науково-організаційної діяльності академіка ВАСГНІЛ Б. М. Рожественського (1874–1943) – відомого вченого-рослинника, основоположника методу польового досліду, корифея вітчизняної аграрної науки. В роботі розкрито основи формування наукового світогляду вченого, відображено періодизацію його наукової, організаційної діяльності. Здійснено аналіз наукової спадщини вченого, за результатами досліджень Б. М. Рожественського охарактеризовано його внесок в організацію сільськогосподарської дослідної справи України за напрямами рослинництва та землеробства. На прикладі організаторської діяльності академіка ВАСГНІЛ Б. М. Рожественського показано роль особистості у розвитку аграрної науки України. Розкрито започатковані вченим здобутки наукової школи з агротехнічного та екологічного сортовивчення в теперішньому Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН та наукової школи «Сучасні шляхи вдосконалення системи землеробства в Лісостепу України» в Харківському національному аграрному університеті ім. В. В. Докучаєва.

88. Мерко О.М. Науково-педагогічна та організаційна діяльність професора М.М. Клєпініна в контексті розвитку природничих наук на території Криму (кінець XIX–перша третина XX ст.).

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2014.

Дисертаційна робота є системним науковим історичним дослідженням, у якому на основі аналізу комплексу репрезентативних джерел, переважно первинного походження, та застосування сучасних методологічних засад, узагальнено наукові напрацювання М.М. Клєпініна, особливості його діяльності як вченого-ґрунтознавця, геолога, краєзнавця, педагога, організатора сільськогосподарської дослідної справи у Криму. Визначено внесок М.М. Клєпініна у становлення та розвиток морфолого-генетичного ґрунтознавства на Кримському півострові та на території сучасних Запорізької та Херсонської областей. Він полягає у вивченні фізичних та хімічних властивостей ґрунтів, розробці їх бонітування та картографування в межах означеної території. Висвітлено роботу вченого в галузі геології, яка характеризується дослідженням різнотипних гірських порід, процесу карстоутворення та його наслідків, вивченням відкладень третинного та четвертинного періодів, історії формування півострова та Чорного моря, що його омиває. У дослідницьке поле включено з’ясування особистого внеску професора М.М. Клєпініна у розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Криму. Зокрема, особливу увагу приділено роботі вченого у проведенні галузевих з’їздів, нарад, зібрань, симпозіумів стосовно організації Кримської обласної дослідної станції, яка полягала у численних зверненнях до державних органів та колег, діяльності з вивчення агротехніки вирощування польових культур, його керівництву дослідними роботами з зоотехнії, виноградарства. Висвітлюється просвітницько-педагогічна та краєзнавча діяльність М.М. Клєпініна в окреслених територіальних межах.

89. Діденко О.М. Академік ВУАН Орженцький Р.М. (1863–1923) – вчений, педагог та один із організаторів статистичної науки в Україні.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2014.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню життя та діяльності видатного вченого академіка ВУАН Романа Михайловича Орженцького (1863–1923). У роботі розкрито умови та ключові чинники формування наукового світогляду вченого. Проведено дослідження освітянської діяльності вченого. З’ясовано, що викладацька діяльність Р.М. Орженцького підпорядковувалась розв’язанню перспективних науково-освітніх завдань, спрямованих на підвищення рівня викладання та популяризацію статистичної науки, на впровадження в учбовий процес найновіших наукових досліджень. Розкрито науково-організаційну діяльність ученого, що відобразилася в заснуванні Інститутів, Товариства, Семінарів та Відділів (ЦСУ, ВУАН). Внаслідок таких організаторських якостей Р.М. Орженцькому вдалося зробити великий вклад у подальший розвиток статистичної вітчизняної науки. З’ясовано та охарактеризовано основні напрями його наукових досліджень. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження здійснено періодизацію життя і творчої діяльності вченого. Відтворити наукові інтереси дослідника вдалося завдяки дослідженню понад 30 його праць.

90. Страйгородська Л.І. Діяльність члена-кореспондента ВУАН В.О. Поггенполя в контексті розвитку вітчизняної метеорологічної науки (друга половина ХІХ – 30–ті рр. ХХ ст.).

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2014.

Дисертація розкриває науково-дослідну та педагогічну діяльність відомого вітчизняного ученого-метеоролога та фенолога професора В.О. Поггенполя (1854–1938). У роботі вперше подано періодизацію творчого шляху вченого, проведено історіографічний аналіз літератури, який розкриває науково-організаційну роботу та педагогічну діяльність В.О. Поггенполя, з’ясовано основні чинники формування його наукового світогляду, висвітлено педагогічну, наукову й організаційну діяльність в Уманському училищі землеробства та Донському середньому сільськогосподарському училищі. В дисертації відображено історію розвитку метеорологічної науки. Розкрито вагомий внесок видатних учених у її становлення. Проаналізовано основні напрями фенологічних і метеорологічних досліджень. Розкрито й доведено вагомий внесок і важливе значення наукового доробку В.О. Поггенполя для розвитку та становлення фенології, метеорології й освітянської галузі. Детально висвітлено роль і активну участь В.О. Поггенполя у міжнародних і Всеросійських наукових виставках та з’їздах, де він презентував результати своїх метеорологічних, фенологічних і сільськогосподарсько-метеорологічних спостережень.

91. Липова Ю.Д. Діяльність професора А.К. Скороходька у контексті розвитку вітчизняної зоогігієнічної науки (20-ті – перша половина 50-х років ХХ століття).

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2014.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню наукових пошуків і досягнень у галузі гігієни сільськогосподарських тварин відомого українського вченого, доктора ветеринарних наук, професора А. К. Скороходька. Висвітлено умови й основні чинники формування його наукового світогляду та становлення пріоритетних напрямів наукової діяльності. Запропоновано періодизацію його наукової, педагогічної та організаційної діяльності. Охарактеризовано теоретичний і практичний внесок А. К. Скороходька в організацію дослідної справи у тваринництві та вищої галузевої освіти в Україні. 3дійснено аналіз і систематизацію наукової спадщини вченого, окреслено шляхи використання його окремих наукових розробок на сучасному етапі розвитку тваринництва. Узагальнено здобутки з репрезентації та популяризації вітчизняної зоогігієнічної науки як невід’ємну складову його наукової діяльності.

92. Савченко Л.Г. Діяльність академіка НАН України О.М. Онищенка з розвитку вітчизняної аграрно-економічної науки (друга половина ХХ - початок XХІ ст.).

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2014.

У дисертації викладено результати науково-організаційної, педагогічної, громадської та представницької діяльності видатного вітчизняного вченого О.М. Онищенко (1928-2006 рр.) Досліджено процес становлення його як вченого та особистості. Відображено дослідження наукової діяльності академіка О.М.Онищенка за предметом дослідження 1952–2006 рр. Також відображено історіографічне та джерелознавче забезпечення, яке містить у собі дослідження проблем розвитку вітчизняної економіки в епоху Радянського Союзу та незалежної України. Виділено основні періоди наукової діяльності О.М. Онищенка – радянських часів (1952–1990 рр.) і років незалежності України (1991–2006 рр.). На основі вивчення значного масиву архівних і літературних джерел показано, що вчений зробив досить вагомий внесок у розробку теоретико–методологічних проблем вимірювання ефективності сільськогосподарського виробництва, розвинув наукові засади, методичні положення щодо вдосконалення внутрішньогосподарських відносин у сільськогосподарських підприємствах, визначення рівнів спеціалізації, методів і способів виробничого кооперування, формування аграрних і агропромислових виробничо-господарських систем.

-2015-

93. Ситнікова А.С. Науково-організаційна діяльність Сортівничо-насіннєвого управління Цукротресту в розвитку сільськогосподарської дослідної справи в УСРР (1920-ті роки XX століття).

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2014.

Дисертаційна робота є фундаментальним історико-науковим дослідженням передумов заснування та науково-організаційної діяльності Сортівничо-насіннєвого управління Цукротресту і підвідомчої йому мережі дослідних установ. Базуючись на результатах аналізу історіографічних та архівних матеріалів висвітлено чинники, які сприяли до створенню координуючої інституції розвитку селекції та насінництва сільськогосподарських культур для наукового забезпечення цукрової промисловості, структуру, завдання і напрями наукових досліджень Управління, внесок окремих учених у розвиток вітчизняної аграрної науки, результати діяльності головних відділів СНУ і селекційно-дослідних станцій. На підставі отриманих узагальнень розроблено періодизацію науково-організаційної діяльності СНУ.

94. Дем’яновський О.Ю. Становлення і розвиток наукової думки у племінній справі у тваринництві України (друга половина ХІХ ст. – 1941 р.).

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2014.

Дисертаційна робота є системним науково-історичним дослідженням, у якому на основі використання комплексу джерел і сучасних методологічних підходів узагальнено характерні тенденції та чинники становлення і розвитку вітчизняної племінної справи у другій половині ХІХ ст. – 1941 р. Розкрито передумови формування та удосконалення її організаційної структури. Висвітлено основоположні теоретичні і методологічні засади селекційно-племінної роботи та відтворення сільськогосподарських тварин. Охарактеризовано основи наукового забезпечення галузі племінного тваринництва.

95. Сільченко І.В. Член-кореспондент АН УРСР В.П. Зосимович (1899–1981) – вчений та організатор вітчизняної дослідної справи з генетики і селекції цукрових буряків.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню наукової діяльності українського вченого-генетика і селекціонера, доктора біологічних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР – В.П. Зосимовича. На основі джерельної бази та наявної історіографії вперше здійснено цілісний системний аналіз життєвого шляху і наукового доробку вченого. У процесі поглибленого історико-аналітичного дослідження розроблено періодизацію творчого шляху талановитого науковця, визначено основні етапи і фактори формування його особистості та наукового світогляду, проаналізовано наукові пошуки і виокремлено основні здобутки, досліджено науковий доробок вченого. Систематизовано і введено до наукового обігу його перші маловідомі наукові праці. Визначено пріоритетні напрямки наукової діяльності В.П. Зосимовича. Здійснено аналіз розробленої вченим теорії еволюції видів і походження культурних буряків та виділено чотири етапи її розвитку. Охарактеризовано внесок ученого в розвиток вітчизняної дослідної справи з генетики і селекції цукрових буряків. Обґрунтовано масштабність і глибину постановки досліджених ученим проблем. Охарактеризовано науково-організаційну діяльність В.П. Зосимовича, представлено становлення наукової школи вченого.

96. Щиголь Г.С. Науково-організаційна діяльність професора Д.Ф. Лихваря з розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні (20-ті–80-ті рр. ХХ ст.).

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертаційна робота є системним науковим історичним дослідженням, у якому на основі аналізу комплексу репрезентативних джерел і застосування сучасних методологічних засад узагальнено наукові напрацювання видатного вченого-агронома професора Данила Федоровича Лихваря (1902–1986). У роботі розкрито умови та ключові чинники формування наукового світогляду вченого, проаналізовано його організаційну та науково-дослідну діяльність, з’ясовано та охарактеризовано основні напрями наукових досліджень. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження здійснено періодизацію життя і творчої діяльності вченого. Розкрито й доведено вагомий внесок і важливе значення наукового доробку Д.Ф. Лихваря для розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні. Відтворити наукові інтереси вченого вдалося завдяки дослідженню його більше як 200 праць.

97. Шемаєв О. О. Діяльність професора М. В. Рязанцева у контексті розвитку вітчизняної ветеринарної медицини та фізіології тварин (80-ті рр. ХІХ ст. – 20-ті рр. ХХ ст.).

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню наукової діяльності відомого вченого в галузі ветеринарної медицини та фізіології тварин, професора М. В. Рязанцева (1856–1930). З’ясовано умови й основні чинники формування його наукового світогляду та становлення пріоритетних напрямів творчих пошуків. Запропоновано періодизацію наукової, педагогічної та організаційної діяльності вченого. Охарактеризовано теоретичний і практичний внесок в організацію галузевого навчального процесу та становлення Харківського науково-освітнього фізіологічного центру. Розкрито передумови становлення та програму діяльності наукової школи професора М. В. Рязанцева. 3дійснено аналіз і систематизацію його наукової спадщини, з’ясовано значення окремих наукових розробок для розвитку тваринництва. Розкрито роль бібліотечної та редакційної діяльності вченого у популяризації здобутків вітчизняних учених у галузі ветеринарної медицини та фізіології тварин.

98. Підгайна Т. М. Діяльність К. І. Осьмака з науково-організаційного забезпечення сільського господарства України (10 – 20-ті роки ХХ ст.).

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням, у якому розкрито напрацювання К. І. Осьмака (1890 – 1960) як ученого й організатора сільського господарства України. Проаналізовано ступінь наукової розробки предмета дослідження і встановлено, що діяльність К. І. Осьмака з науково-організаційного забезпечення сільського господарства України раніше не була комплексно вивчена, а опубліковані праці, відтворюють в основному його політичну діяльність. З’ясовано, що К. І. Осьмак популяризував сільськогосподарські знання. Результатом багаторічних пошуків і систематизації наукової термінології вченого стало видання кількох словників сільськогосподарського характеру. Крім того, українську версію «Словника сільськогосподарської термінології», яку розробив К. І. Осьмак, видав Міжнародний інститут агрикультури в Римі. Простежено організаційні засади ведення сільського господарства та його наукового забезпечення в Міністерстві земельних справ УНР, Сільськогосподарському вченому (науковому) комітеті України. Проаналізовано наукові праці К. І. Осьмака, у першу чергу з питань бурякової кооперації та популяризації організаційних засад ведення сільського господарства.

99. Юдіна К.Є. Розвиток вітчизняної дослідної справи з фізіології травлення у свиней у 20—80-х роках ХХ століття.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

У дисертації викладено результати системного наукового дослідження, у якому на основі аналізу комплексу джерел, та застосування сучасних методологічних засад узагальнено найбільш характерні тенденції розвитку вітчизняної дослідної справи з фізіології травлення у свиней, відображені в документах вітчизняної наукової думки, наукових працях та публіцистиці. На основі вивчення архівних та історіографічних джерел розкрито передумови створення науково-дослідних установ та освітніх закладів. Методологічною основою дослідження є загальні принципи історизму, об’єктивності й системності, що передбачають опис та аналіз подій і явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел. У процесі дослідження застосовувалися історико-порівняльний, історико-системний, проблемно-хронологічний, аналітико-синтетичний, бібліографічний, статистичний методи, а також метод персоналізації та джерелознавчого аналізу. Комплексне застосування різноманітних способів пошуку, аналізу та синтезу забезпечило можливість оптимального використання опублікованих документів і наукових праць. В роботі відображено історію розвитку напрямів наукової діяльності з питань досліджень з фізіології травлення свиней. Розкрито вагомий внесок видатних учених у її становлення.

100. Татарчук Л.М. Діяльність Полтавського дослідного поля в контексті становлення та розвитку вітчизняної науки агрономії і тваринництва (1884–1930 рр.).

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

У дисертації здійснено цілісний науково-історичний аналіз діяльності Полтавського дослідного поля, комплексну оцінку його ролі в розвитку агрономії та тваринництва України. Проаналізовано і систематизовано передумови створення дослідного поля, завдання, методи й особливості науково-організаційного процесу на початковому етапі. Охарактеризовано наукові програми структурних підрозділів дослідного поля, запропоновано періодизацію його діяльності, межі якої окреслює організаційний аспект. Розкрито процес розгортання найперших робіт і завдань Полтавського дослідного поля, які базувались на спеціально відпрацьованих методиках при польових експериментах та наданні рекомендацій щодо подальшого ведення сільського господарства. Охарактеризовано досягнення вчених установи з основних напрямів агрономії і тваринництва, а також форми популяризаторської діяльності дослідної установи. Додано до предметної джерелознавчої бази маловідому фактографію із фондів архівних установ і бібліотек України стосовно історії сільськогосподарської дослідної справи.

101. Євтушик Р.В. Cтановлення та розвиток наукових досліджень з селекції однонасінних форм цукрових буряків на теренах України (30-ті роки ХХ – початок ХХІ століття).

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертаційна робота є системним науковим історичним дослідженням, у якому на основі аналізу комплексу репрезентативних джерел, переважно первинного походження, та застосування сучасних методологічних засад узагальнено становлення і розвиток селекції однонасінних цукрових буряків в Україні як окремого напряму в буряківництві. З результатів аналізу історіографічних та архівних матеріалів встановлено фактори, які сприяли початку вивчення природи однонасінних популяцій культури. Запропоновано авторську періодизацію становлення та розвитку селекційних досліджень однонасінних цукрових буряків на теренах України. Оцінено теоретичний та практичний внесок вітчизняних учених (О.К. Коломієць, М.Г. Бордонос, В.П. Зосимовича, Г.С. Мокана, О.В. Попова) у формування методичних засад селекції однонасінних буряків і створення перших одноросткових сортів у світі. Розкрито наукові напрями зі створення однонасінних сортів, міжвидових гібридів та гібридів на поліплоїдній і чоловічо-стерильній основі культури цукрових буряків. Досліджено еволюцію наукової думки в селекції однонасінних популяцій буряків у радянській та незалежній Україні.

102. Чередник К.П. Внесок професора М.Н. Шевченка (1909 – 1995) у становлення наукових засад сільськогосподарського використання болотних ґрунтів гумідної зони України.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню наукових пошуків і досягнень у галузі осушувально-меліоративного землеробства й розробки інтенсивної технології ефективного вирощування різних сільськогосподарських культур відомого українського вченого, доктора сільськогосподарських наук, професора М.Н. Шевченка. У роботі розкрито основи формування наукового світогляду вченого та становлення пріоритетних напрямів наукової діяльності. Запропоновано періодизацію його науково-організаційної діяльності. З’ясовано та охарактеризовано основні напрями і результати наукових досліджень ученого в галузі болотознавства та землеробства на окультурених болотних ґрунтах гумідної зони України, його здобутки в розвитку теоретико-методологічних, технологічних, прикладних аспектів у контексті наукових пріоритетів галузі. Розкрито напрями науково-репрезентаційної, популяризаційної, впроваджувальної діяльності вченого, здійснено аналіз його наукової спадщини. Дослідження найрізноманітніших аспектів діяльності професора М.Н. Шевченка дало підстави зробити висновок про його вагомий внесок у розвиток осушувально-меліоративного землеробства та розробку інтенсивної технології вирощування сталих високих урожаїв у гумідній зоні України.

103. Вальчик В.Е. «Історія наукового забезпечення широкомасштабних досліджень ґрунтів УРСР у 30 - 60-х рр. ХХ ст.».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертаційна робота є системним науковим історичним дослідженням, у якому на основі аналізу комплексу репрезентативних джерел та застосування сучасних методологічних засад узагальнено історію наукового забезпечення широкомасштабних досліджень ґрунтів УРСР у 1930 - 1960-х рр. Встановлено фактори, які сприяли становленню та розвитку ґрунтових обстежень, організації їх наукових досліджень. Запропоновано авторську періодизацію широкомасштабних досліджень ґрунтів української республіки у досліджувані роки. З’ясовано основні завдання, напрями широкомасштабних обстежень ґрунтів, управління ними в умовах інститутизації сільськогосподарського дослідництва у 1930-х рр. Досліджено науково-організаційну систему обстежень ґрунтового покриву України у широких масштабах у повоєнний період (1945 - 1961). Оцінено теоретичний та практичний внесок вітчизняних учених (Г.Г. Махов, О.Н. Соколовський, Д.Г. Віленський, О.М. Гринченко, Г.С. Гринь, Н.Б. Вернандер, О.М. Можейко, М.К. Крупський, Г.М. Самбур, А.Ф. Яровенко, В.Д. Кисіль, Н.В. Дубовська, Г.В. Новікова та ін.

104. Апостол М.В. «Академік АН УРСР А.О. Сапєгін (1883 - 1946) – вчений, педагог та організатор аграрної науки в Україні».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертаційна робота є комплексним дослідженням наукової, освітньої та організаційної діяльності вітчизняного вченого-селекціонера, генетика і дослідника, доктора біологічних наук, професора, академіка АН УРСР – А.О. Сапєгіна. На основі джерельної бази та наявних історіографічних джерел вперше здійснено цілісний системний аналіз творчого шліху та наукового доробку вченого. У процесі історико-аналітичного дослідження розроблені періодизації творчого шляху видатного науковця, його педагогічної, організаційної діяльності. Проаналізовано наукові пошуки А.О. Сапєгіна та визначено напрямки наукових досліджень. Розглянуті основні напрямки наукових досліджень вченого з ботаніки, цитології, генетики, селекції сільськогосподарських культур, дослідної справи. Розкрито вагомість наукових здобутків вченого для розвитку аграрної науки в Україні.

105. Попова О.П. «Діяльність академіка УААН В.М. Трегобчука в контексті розвитку економіки природокористування України (60-ті роки ХХ ст. - початок ХХІ ст.)».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертаційна робота являє собою комплексне дослідження діяльності, наукових пошуків і досягнень відомого українського вченого академіка УААН В.М. Трегобчука у галузі економіки природокористування. Висвітлено шляхи формування його світогляду і становлення як науковця. Запропоновано періодизацію науково-організаційної діяльності вченого. Охарактеризовано основні пріоритетні напрями та результати його наукових досліджень у галузі економіки природокористування, здобутки у визначенні теоретико-методологічних і прикладних аспектів економіко-екологічного розвитку вітчизняної економіки, охорони навколишнього середовища. Розкрито напрями науково-репрезентаційної та популяризаційної діяльності вченого, здійснено аналіз його наукової спадщини, яка не втратила своєї актуальності і практичної значимості на сучасному етапі розвитку економічної думки. Дослідження найрізноманітніших аспектів творчої діяльності В.М. Трегобчука дало підстави зробити висновок про його вагомий внесок у розвиток економіки природокористування України.

106. Тараненко О.Г. «Діяльність професора Л.О. Шепотько з наукового забезпечення економічного та соціального розвитку аграрного сектору України (60-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.)».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертація містить комплексне дослідження життєвого та творчого шляху Людмили Олександрівни Шепотько. В роботі визначено умови становлення особистості та формування наукового світогляду Л.О. Шепотько. Здійснено періодизацію життєвого та творчого шляху вченої, охарактеризовано періоди її наукової діяльності. Простежено основні тенденції розвитку аграрно-економічної науки у другій половині ХХ ст., виявлено об’єктивні передумови становлення основних її напрямів розвитку та здійснено їх класифікацію. Розкрито теоретико-методологічні та прикладні аспекти наукового доробку Л.О. Шепотько і виокремлено найбільш плідні її досягнення у контексті розвитку аграрно-економічної науки у 60-х роках ХХ ст. – на початку ХХІ ст. в Україні; детально охарактеризовано її вагомий внесок у розв’язання таких актуальних для того періоду і новітнього етапу розвитку аграрного сектору соціально-економічних проблем села як інтенсифікація сільського господарства та розвиток відносин власності у галузі, а також її визначальну роль у становленні досліджень соціально-економічного розвитку села як окремого наукового напряму. З’ясовано результати організаційної та методичної діяльності Л.О. Шепотько.

107. Чалаван В.А. «Діяльність професора М.І. Нижнього з розвитку вітчизняної аграрно-економічної науки (50-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.)».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертаційна робота є системним науковим історичним дослідженням, у якому на основі аналізу комплексу репрезентативних джерел визначено основні теоретичні розробки й конкретний практичний внесок М. І. Нижнього в розвиток вітчизняної аграрної економіки та чинники формування наукового світогляду М. І. Нижнього як дослідника й особистості. Встановлено форми і методи співпраці безпосередньо М.І. Нижнього та очолюваних ним наукових колективів із сільськогосподарським виробництвом. Висвітлено науково-організаційну та науково-просвітницьку діяльність вченого. Розвинуто сутність, характер й особливості системного забезпечення науково-історичних економічних досліджень. Поглиблено розуміння організаційно-забезпечуючих умінь і здібностей професора як організатора науки, керівника очолюваного ним наукового колективу на основі особистого прикладу та персональної відповідальності за виконання дорученої роботи. У ході аналізу наукової спадщини видатного вченого економіста-аграрія М.І. Нижнього встановлено, що найбільш значимі наукові здобутки професора М.І. Нижнього пов’язані з таким напрямом його досліджень як гарантована оплата праці. Розкрито обґрунтування ним рекомендацій з впровадження щомісячного грошового авансування сільськогосподарських працівників при переході від трудодня до грошової і гарантованої форми оплати праці, напрями посилення її зв’язку з кінцевими результатами через застосування акордно-преміальної системи та орієнтацію на валовий дохід. На основі аналітико-синтетичного вивчення опублікованих та вперше уведених до наукового обігу архівних джерел, які відображають аспекти діяльності М.І. Нижнього, досліджено специфіку його роботи у різних напрямах науки й освітній галузі.

108. Рішко М.М. «Діяльність професора І.В. Смирнова у контексті розвитку репродуктивної біотехнології сільськогосподарських тварин (друга половина 30-х – перша половина 90-х років ХХ ст.)».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню наукової діяльності відомого вченого у галузі біотехнології відтворення сільськогосподарських тварин, доктора біологічних наук, професора І.В. Смирнова (1911 – 1993). На основі комплексу джерел і застосування сучасних методологічних підходів з’ясовано умови й основні чинники формування його наукового світогляду та становлення пріоритетних творчих пошуків. Запропоновано періодизацію наукової, педагогічної та організаційної діяльності вченого. Охарактеризовано внесок в організацію системи вищої галузевої освіти та становлення Київського науково-освітнього центру з біотехнології відтворення сільськогосподарських тварин. Висвітлено роль І. В. Смирнова в організації дослідної справи у тваринництві та племінної справи в УРСР. 3дійснено аналіз і систематизацію його наукової спадщини, оцінку окремих наукових розробок для розвитку тваринництва. Розкрито репрезентаційну та популяризаторську діяльність вченого як складники його наукової творчості.

109. Коваленко Н.П. «Сівозміни у землеробстві України: еволюція теорії, методології та практики другої половини ХІХ – початку ХХІ століть».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

У дисертаційній роботі на основі аналізу здобутків попередників, широкого джерельного матеріалу, частину якого вперше впроваджено до наукового обігу, вирішено наукову проблему відтворення історії еволюції теорії, методології та практики застосування сівозмін у землеробстві України другої половини ХІХ – початку ХХІ століть. Визначено внесок вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, дослідницьких шкіл та центрів і окремих особистостей в удосконалення сівозмін у різних ґрунтово-кліматичних умовах України. Розкрито специфіку науково-організаційної діяльності координаційних інституцій з удосконалення сівозмін. З’ясовано роль методів у дослідженні чергування сільськогосподарських культур, проаналізовано методику польових досліджень у землеробстві. Обґрунтовано подальшу стратегію ефективного землекористування на основі інноваційного розвитку систем землеробства в Україні.

110. Нижник С.В. «Академік УААН В.Ф. Пересипкін – вчений, педагог та організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні другої половини ХХ століття».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2015.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню творчої спадщини одного з видатних представників когорти вчених-фітопатологів та організаторів сільськогосподарської дослідної справи в Україні, доктора біологічних наук, професора, академіка УААН В.Ф. Пересипкіна. На основі широкої джерельної бази та наявної історіографії здійснено цілісний системний аналіз життя та напрямів його наукового доробку. Висвітлено передумови формування наукового світогляду та фактори, що вплинули на становлення його творчої особистості. Запропоновано періодизацію науково-організаційної діяльності вченого. За результатами досліджень виділено умовні етапи наукового поступу вченого. На основі аналітико-синтетичного вивчення опублікованих та вперше уведених до наукового обігу архівних джерел, які відображають аспекти діяльності В.Ф. Пересипкіна, досліджено специфіку його роботи, наукової думки та її окремих напрямів. Охарактеризовано основні пріоритетні напрями та результати його наукових досліджень. Розкрито напрями репрезентаційної та популяризаційної діяльності академіка, здійснено аналіз його наукової спадщини, яка має важливе теоретичне і практичне значення для подальшого розвитку галузевої науки.

111. Ісаєва О.І. «А.С. Бориневич (1855 - 1946) – вчений, педагог, фундатор центру статистичних досліджень в Одесі».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2016.

У дисертації здійснено реконструкцію творчої біографії видатного українського вченого-економіста, статистика і демографа Антона Самійловича Бориневича (1855 - 1946), висвітлено основні напрями його діяльності (наукової, організаційної, педагогічної, суспільно-політичної) в контексті розвитку вітчизняної статистики і демографії. На основі значного масиву історичних джерел, а також історіографічного матеріалу розкрито процес формування наукового світогляду А.С. Бориневича, проаналізовано вплив організаційної і наукової діяльності вченого на розвиток вітчизняної економіки, статистики, демографії, визначено його доробок в інших галузях науки та роль у формуванні в Одесі центру системних статистичних досліджень. Проаналізовано наукову спадщину вченого та виділено основні наукові напрями його досліджень: статистика, демографія, економічний аналіз, страхування, торгівельні відносини, економіка сільського господарства. Розглянуто основні віхи педагогічної діяльності вченого, досліджено його внесок у розвиток науково-професійних об’єднань, а також виявлено і вивчено його родинне і професійне оточення. Проведено періодизацію життя і творчості А.С. Бориневича і складено найповніший перелік його праць.

112. Бей Р.В. «Становлення і розвиток наукових основ механізації та автоматизації у тваринництві УСРР/УРСР в 20 - 80 - х роках ХХ століття».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2016.

Дисертаційна робота є системним науково - історичним дослідженням, у якому на основі комплексу джерел і застосування сучасних методологічних підходів узагальнено характерні тенденції становлення та розвитку механізації і автоматизації у тваринництві УРСР, що визначалися переважно теоретико- методологічними та інституціональними чинниками. Охарактеризовано зміст і динаміку розвитку її основоположних напрямів, вчень і теорій, поєднаних у систему на основі методологічних принципів, їх місце у формуванні сучасної стратегії розвитку тваринництва. Розкрито специфіку теоретичних і методологічних основ механізації та автоматизації у тваринництві, зумовлену використанням методів суміжних технічних і сільськогосподарських наук. Узагальнено зміст, особливості та еволюцію науково- організаційних засад науки з механізації і автоматизації тваринництва. Охарактеризовано специфіку діяльності галузевих вищих освітніх і науково-дослідних інституцій, наукових шкіл та науково-освітніх центрів як основних продуцентів і репрезентантів галузевого наукового знання.

113. Чернова Н.Ф. «Внесок академіка В.І. Вернадського у становлення та розвиток вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи (кінець ХІХ ст. – перша половина ХХ ст.)».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2016.

Дисертаційна робота є системним науковим історичним дослідженням, у якому на основі аналізу комплексу репрезентативних джерел та застосування сучасних методологічних засад вивчено наукову діяльність академіка В.І. Вернадського з точки зору історії вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи. З’ясовано фактори, які сприяли формуванню наукового світогляду В.І. Вернадського та його внесок у становлення і розвиток аграрної науки як складової природознавства. Запропоновано авторську удосконалену умовну періодизацію його творчого поступу, в якій враховано етап дослідження В.І. Вернадським ґрунтового покриву земної кори з морфолого-генетичної точки зору. Показано значення еволюційного вчення В.І. Вернадського про ноосферу в контексті розвитку наукових основ органічного землеробства. Досліджено роль вченого в науково - організаційній розбудові морфолого-генетичного ґрунтознавства в Україні. Оцінено його науково-організаційний внесок як фундатора Сільськогосподарського наукового комітету України, а також у розвиток аграрного дослідництва як першого президента УАН. Розкрито популяризаційно-просвітницьку діяльність вченого для потреб сільськогосподарських знань.

114. Дрозд П.Ю. «Академік АН СРСР Є.М. Лавренко – вчений, педагог, організатор вітчизняної ботанічної науки (20–80-ті рр. ХХ ст.)».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2016.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню життя та діяльності видатного вченого-геоботаніка академіка АН СРСР Євгена Михайловича Лавренка (1900–1987). У роботі розкрито умови та ключові чинники формування наукового світогляду вченого, проаналізовано організаційну, науково-дослідну та педагогічну діяльність, з’ясовано та охарактеризовано основні напрями його наукових досліджень. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження здійснено періодизацію життя і творчої діяльності вченого. Відтворити наукові інтереси вченого вдалося завдяки дослідженню його понад 600 праць. Відтворення цілісної картини життя та діяльності академіка Є.М. Лавренка дозволило встановити значення його наукового доробку для подальшого розвитку вітчизняної ботанічної науки та її історії.

115. Поливач М. А. «Академік П. Д. Пшеничний – учений, педагог та організатор вітчизняної дослідної справи в зоотехнії у 30-70-х рр. XX ст.».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2016.

У дисертації здійснено реконструкцію творчої біографії видатного українського вченого-зоотехніка, доктора сільськогосподарських наук, професора, заслуженого діяча науки УРСР, академіка Української академії сільськогосподарських наук Павла Дмитровича Пшеничного (1903 – 1985 рр.). Відображено основні напрями його діяльності (наукової, організаційної, педагогічної, громадської та репрезентаційної) в контексті розвитку вітчизняної зоотехнічної науки. Аналіз архівних та опублікованих джерел дозволив визначити фактори, які вплинули на формування світогляду і вибір майбутнього напряму діяльності П. Д. Пшеничного, проаналізовано вплив організаційної і наукової діяльності вченого на розвиток вітчизняної зоотехнічної науки, визначено його доробок в інших галузях науки. Розглянуто основні віхи педагогічної діяльності вченого, досліджено внесок П. Д. Пшеничного у розвиток науково-професійних об’єднань, а також вивчено і встановлено його професійне оточення. У роботі автором були виділені етапи науково-педагогічної та організаційної діяльності П. Д. Пшеничного, розкрито історію створення та розвитку науково-освітнього центру годівлі тварин і технології кормів. Автором була обґрунтована значущість та актуальність наукової спадщини академіка П. Д. Пшеничного на сучасному етапі розвитку тваринництва. Доцільно використовувати як теоретичну, так і методологічну основу спадщини вченого під час розробки подальшої стратегії розвитку вітчизняної зоотехнічної науки.

116. Балян І. В. «Діяльність академіка АН УРСР М. М. Кулешова зі становлення та розвитку насінництва в Україні (перша половина ХХ ст.).».

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – ННСГБ НААН, Київ, 2016.

У дисертації здійснено комплексне дослідження життєвого шляху і наукової діяльності відомого українського вченого, академіка АН УРСР Миколи Миколайовича Кулешова (1890–1968). Проаналізовано та систематизовано наукову спадщину вченого. Охарактеризовано внесок М. М. Кулешова в розвиток сільськогосподарської дослідної справи й зокрема, насінництва в Україні першої половини ХХ ст. Виокремлені в дослідженні періоди творчого становлення і подальшої діяльності видатного вченого-рослинника, дали змогу визначити основні напрями та значення його наукового доробку для розвитку вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи. Додано до предметної джерелознавчої бази маловідому фактографію із фондів архівних установ і бібліотек України стосовно розвитку історії вітчизняної сільськогосподарської науки.

 

 

 

 

 

 

 

 

сайт создан компанией web студия