Співробітники сектору наукознавства Інституту історії аграрної науки, освіти та техніки ННСГБ НААН – доктори історичних наук Коваленко Наталія Петрівна, Кучер Володимир Іванович, Щебетюк Наталія Борисівна у червні 2020 р. продовжили виконання фундаментального дослідження «Методологічні та організаційні засади управління системою інноваційно-інвестиційного розвитку аграрної науки: історико-концептуальний аспект». При виконанні етапу за 2020 р. «Дослідження формування та функціонування регулятивних засад галузевої академічної наукової думки в Україні» ними розширено формування джерелознавчої бази та біобібліографічної інформації з метою забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку аграрної науки і освіти в Україні.
За матеріалами Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України співробітники сектору наукознавства систематизували значний масив архівних документів про науково-дослідну роботу в УСРР у 1920-х роках. Зокрема, ними упорядковано доповідні записки та звіти про діяльність крайових та районних дослідних станцій, опрацювання методології виконання сільськогосподарських дослідів, листування з Наркомземом УСРР, протоколи проведення нарад з організації наукової роботи, розроблення планів наукової діяльності за напрямами: агрохімія, ґрунтознавство, землеробство, селекція, тваринництво тощо.
Вагоме значення приділено дослідженню науково-дослідної роботи на Катеринославській, Київській, Одеській, Поліській, Харківській крайових сільськогосподарських дослідних станціях, які виконували основну роль у системі організації сільськогосподарської дослідної справи УСРР. Наприклад, на Катеринославській крайовій сільськогосподарській дослідній станції систематизовано бур’яни степової зони, розроблено низку заходів боротьби з ними. Встановлено, що впровадження раціональних сівозмін, ефективного чергування культур стало основним чинником організації раціонального землеробства регіону. На Одеській крайовій сільськогосподарській дослідній станції розроблено наукові та практичні основи ефективної структури посівних площ та сівозмін з вирощуванням провідних культур регіону – пшениці, жита, кукурудзи, соняшника, баштанних культур тощо.
На Київській крайовій сільськогосподарській дослідній станції встановлено ефективність вирощування зернобобових культур, бобових трав і картоплі для лісостепової зони. Приділено увагу розвитку кормовиробництва, захисту рослин від шкідливих організмів: бур’янів, хвороб і шкідників у регіоні. На Харківській крайовій сільськогосподарській дослідній станції з’ясовано ефективні системи обробітку ґрунту та удобрення, визначено ефективність різних типів сівозмін і видів пару – чистого і зайнятого, з’ясовано значення попередників для ефективного вирощування провідних культур регіону.
На Поліській крайовій сільськогосподарській дослідній станції опрацьовано методологію внесення добрив для підвищення родючості ґрунту – зеленого та мінерального удобрення у сівозмінах, їх вплив на культури, а також оцінювання систем удобрення. Здійснено раціоналізацію посівних площ для поліської зони з використанням зайнятих парів, післяжнивних та післяукісних культур. Визначено роль попередників, ефективність різних типів сівозмін. На основі результатів дослідження впроваджено провідні культури регіону – картоплю, жито, овес, гречку, бобові – на зелене добриво, насіння і корм. Доведено ефективність вирощування люпину і серадели. Встановлено теоретичні та методологічні основи ефективного обробітку ґрунту у п’ятипільних сівозмінах.
З’ясовано внесок вчених-аграріїв і практиків у розвиток сільськогосподарської дослідної справи УСРР у 1920-х роках: О.О. Бичихіна, В.В. Вінера, О.Г. Дояренка, А.Є. Зайкевича, І.В. Карповича, С.П. Кулжинського, М.К. Недокучаєва, Г.Г. Махова, Б.А. Овсяннікова, І.Д. Рогози, Б.М. Рожественського, В.І. Сазанова, П.Р. Сльозкіна, А.Г. Терниченка, О.К. Філіповського, І.В. Якушкіна та багатьох інших.
Вищенаведені розвідки сприятимуть удосконаленню науково-організаційних та методологічних підходів у вирішенні проблем історії вітчизняної аграрної науки та освіти, покращанню інструментів взаємодії напрямів їх інформаційного простору. Потенційними споживачами зазначеної продукції є галузеві вищі навчальні заклади та науково-дослідні установи мережі НАН України, НААН, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства освіти і науки України, аграрні підприємства.
Інформацію підготувала співробітник сектору наукознавства
Інституту історії аграрної науки, освіти та техніки ННСГБ НААН,
д.і.н. Коваленко Н.П.