155 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БИЧИХІНА ОПАНАСА ОЛЕКСІЙОВИЧА
(1865-1933)
О.О. Бичихін народився 5 (18) липня 1865 р. в м. Бердянськ Таврійської губернії у родині священика. Закінчив місцеву класичну гімназію. Впродовж 1885-1890 рр. – студент природничого відділення фізико-математичного факультету Імператорського Новоросійського університету (нині – Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова). У 1887 році, на п'ятому семестрі, був виключений з університету за участь у студентських заворушеннях, що відбувалися 1-2 грудня. З цього часу над ним було встановлено негласний нагляд. У лютому 1888 р. негласний нагляд із нього було знято й відновлено в університеті.
У студентські роки під керівництвом професора П.Ф. Баракова О.О. Бичихін проводив дослідження з питань захисту лісових насаджень, їхнього впливу на клімат, ґрунт та його родючість. Результати досліджень друкує в 1893 р. в Одесі та Санкт-Петербурзі у двох 80-сторінкових брошурах: «Про вплив вітрів на ґрунт». Цікавиться науковими проблемами органічної хімії та під керівництвом приват-доцента вузу Н. Д. Зелінського у 1889 р. вперше синтезує дві стереоізомірні двохосновні кислоти. З 1890 по 1917 рр. – на педагогічній роботі в цьому ж університеті.
Упродовж 1892-1893 рр. читає лекції з основ ґрунтознавства та раціонального обробітку ґрунту при Одеській школі садівництва. В 1892-1894 рр. – стипендіат із підготовки до професорського звання, а з 1893 р. обирається членом Імператорського товариства сільського господарства Півдня Росії; з 1895 по 1910 рр. – секретар, а в 1896-1915 рр. – редактор друкованого органу цього ж товариства «Записки Общества сельского хозяйства Юга России». Опанас Олексійович писав, що журнал до останнього рядка носив суто діловий характер і єдиним завданням його було служіння тільки інтересам розвитку сільського господарства в степовій зоні. Тому в «Записках» товариства приділялося багато уваги викладу результатів досліджень і спостережень як вітчизняних дослідних установ (друкували звіти Плотянської дослідної станції князя П. П. Трубецького, Херсонського та Одеського дослідних полів), так і актуальних досліджень зарубіжних авторів, – цим самим привчаючи південних господарів до правильної організації польового господарства.
Після складання магістерського іспиту в 1900 р. О.О. Бичихін читав лекції на природничому відділенні фізико-математичного факультету Новоросійського університету. Після захисту магістерської дисертації з 24 січня 1901 р. до 1917 р. спочатку приват-доцент, а потім – професор вузу. Вчений сприяв запровадженню докучаєвського ґрунтознавства в університеті й доводив необхідність викладання даного предмету. У 1903-1904 академічному році вперше в навчальних планах природничого відділення Новоросійського університету з’являється самостійний курс «Прикладне ґрунтознавство», який викладав О. О. Бичихін. Крім того, він викладав загальне та часткове землеробство, рослинництво, вів практичні заняття в агрономічній лабораторії; вивчав родючість ґрунтів регіону, процеси вітрової ерозії, залежність ґрунтового профілю від висоти місцевості. У зв’язку з черговою реальною загрозою арешту прийняв у 1894 р. пропозицію князя П. П. Трубецького й став одним із організаторів і наукових консультантів Плотянської дослідної станції в його маєтку в Подільській губернії (с. Плоть, нині Рибницького району Молдови). Впродовж 1902-1914 рр., а за іншими даними – до 1918 р., завідував станцією. Під його науковим керівництвом було досліджено значення багаторічних бобових і польових культур, вперше проведено спостереження над люцерноутомленням і встановлено його причину, проводилися досліди з внесення мінеральних добрив на виноградниках. Головним здобутком ученого цього періоду стали дослідження проблем недостатнього забезпечення фосфатами чорноземів і причин іммобілізації фосфору на плотянських ґрунтах. Під керівництвом Бичихіна опубліковано 13 річних наукових звітів станції.
Впродовж 1912-1913 рр. на курсах агрономів, організованих Товариством сільського господарства Півдня Росії, Опанас Олексійович читав курс лекцій про прийоми інтенсифікації польової культури в посушливій зоні півдня Росії. У 1917 р. О. О. Бичихін був призначений директором Одеської сільськогосподарської дослідної станції. Після створення в Одесі сільськогосподарського інституту в 1918 р. спочатку – викладач, а з 15 березня 1924 р. до кінця життя – професор кафедри загального і часткового землеробства. Крім того, у 1924-1926 рр. – декан факультету організації господарства вузу. Розробив спеціальний курс «Степове рільництво». Автор більше, ніж 90 праць із агротехніки степового землеробства, виноградарства, ґрунтознавства та агрохімії. Вивченню чорноземів півдня Росії в різних проявах О. О. Бичіхін присвятив все своє життя. Під його керівництвом проводились досліди з найпоширенішими сортами пшениці російської селекції. Оригінальні дослідження О. О. Бичіхіна з питань забезпечення сільськогосподарських рослин засвоюваною фосфорною кислотою на чорноземі становлять багатий агрономічний спадок.
Запрошуємо всіх бажаючих відвідати Фонд видань XIX ст. з сільськогосподарської тематики (читальна зала № 2) Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН для ознайомлення з матеріалами наукових досліджень Опанаса Олексійовича Бичихіна.