Народився 10 серпня 1862 р. у Москві (Росія) у сім’ї старообрядців. Початкову освіту здобув у приватних школах, а середню – на механічному відділенні Московського реального училища протягом 1874–1881 рр. У 1881–1885 рр. навчається на сільськогосподарському відділенні Петровської землеробської та лісової академії. За рекомендацією ректора вузу Є.А. Юнга і за фінансової підтримки відомого мецената Т.С. Морозова їде для вивчення культури бавовника до США з березня 1886 р. по березень 1887 р.
Протягом березня 1888 – січня 1889 рр. робить спробу налагодити виробництво бавовника на 100-десятинній плантації на казенно-орендованій зрошуваній землі біля Тифлісу (нині – Тбілісі, Грузія). 7 грудня 1889 р. наказом міністра, згідно з клопотанням Петровської землеробської та лісової академії зараховується до Міністерства державного майна. Відряджений за кордон на термін 1889–1891 рр., працює у Національному агрономічному інституті (Франція) з травня – по листопад 1890 р. Протягом вересня 1891 р. – липня 1892 р. працює: в Геттінгені з проблем бактеріології та біології рослин у А. Коха, слухає лекції професора Лібшера по землеробству, працює в лабораторіях сільськогосподарського інституту. Після повернення викладає курс приватного землеробства (біологічна частина рослинництва) разом із курсом професора І.О. Стебута у Петровській землеробській та лісовій академії.
З 1892 р. читає лекції на курсах при Московському політехнічному музеї. Складає магістерські іспити при Академії. Після повернення у праці «До питання про вплив середовища на розвиток кореневої системи» (1893) вперше у світовій практиці запропонував спосіб вивчення живлення у рослин, що одержав назву «метод ізоляції». З листопада 1893 р. по березень 1894 р. – викладацька та дослідницька робота у Петровській землеробській та лісовій академії, а також керівництво окремими учбовими кабінетами та навчальною пасікою. З 1 травня 1895 р. по січень 1897 р. очолює Сочинську сільськогосподарську та садову дослідну станцію. Будує для неї житлові та господарські будівлі, метеорологічну станцію та спеціальні лабораторії, а також відкриває дослідне поле.
За пропозицією Київського землеробського синдикату, з 1 березня 1897 р. до травня 1899 р., засновує і стає першим директором Контрольно-насіннєвої станції та лабораторії. З 1 січня 1899 р. обраний виконуючим обов’язки екстраординарного професора Київського політехнічного інституту Імператора Олександра II; з 15 лютого 1899 р. переведений на службу до відомства Міністерства фінансів. 1 вересня 1900 р. затверджується секретарем Ради вузу на чотири роки. 9 грудня 1900 р. захищає дисертацію на ступінь магістра сільського господарства у Московському сільськогосподарському інституті на тему: «Етюди про гумус» і з 1.01.1901 р. рішенням міністра фінансів призначається екстраординарним професором по кафедрі землеробства КПІ.
Затверджений у чині статського радника зі старшинством. Протягом 1906–1908 рр. понадштатний професор Київських Вищих Комерційних Курсів. Упродовж 1908–1912 рр. – декан сільськогосподарського відділення.
З 1913 р. – член Комісії по опрацюванню статуту вищого учбового Інституту садівництва в Києві. Разом із Д.А. Каганом за фундаментальну чотиритомну працю, присвячену опису маєтків Балашових, отримав велику золоту медаль Всеросійської сільськогосподарської виставки у Києві (1913). У 1917 р. – другий ректор Київського державного комерційного інституту (нині – Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана). Цю ж посаду займає і у червні-жовтні 1918 р. Після створення УАН у 1918 р. стає членом сільськогосподарської секції Постійної комісії для вивчення природних багатств України. З червня 1920 р. і до кінця життя працює професором Київського інституту народного господарства.
Помер 30 листопада 1927 р. і похований у Києві.