150 років від дня народження видатного вітчизняного вченого-агронома, розробника порайонної та обласної організації ведення сільськогосподарської дослідної справи Вінера Володимира Володимировича (1872–1937)
Вінер Володимир Володимирович (1872-1937) – вчений-агроном, організатор дослідної справи. Навчався в Петровській аграрній академії (1893). Досліджував зміни вологості ґрунту під дією агротехнічних прийомів. Після закінчення був залишений асистентом при кафедрі землеробства під керівництвом Д.М. Прянішнікова. Брав участь в організації дослідної справи як завідувач Шатилівської сільськогосподарської дослідної станції (1899-1906), а потім як спеціаліст з дослідної справи Департаменту землеробства. В.В. Вінер брав участь у Х-му з'їзді російських природодослідників та лікарів у Києві в 1898 р. і читав доповідь «Про аналіз ґрунтів за допомогою рослин».
У «Фонді видань, випущених у XIX ст. з сільськогосподарської тематики Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України» та «Колекціях наукових видань 1901-1917 років із фондів ННСГБ НААН» зберігаються 30 книг В.В. Вінера, найстарішою з яких є книга «Про деякі прийоми бонітування ґрунтів», що являє собою доповідь, читану Володимиром Володимировичем 24 лютого 1899 р. на засіданні Товариства колишніх вихованців вищих сільськогосподарських закладів. Вінер вважав, що бонітування ґрунтів при суцільних ґрунтових дослідженнях повинне мати дві мети: проведення попереднього «побіжного» та наступного «детального» бонітування. Для складання ґрунтової карти великого району необхідно зібрати велику кількість ґрунтових зразків. Раціональна організація ґрунтового дослідження повинна полягати у вдалому поєднанні цих двох вимог. На середній повіт (від 250 до 500 тис. дес.) загальна кількість ґрунтових зразків повинна становити біля 1 тисячі. Методами побіжного бонітування є візуальні ознаки та ознаки, що входять до опису ґрунтового розрізу. Другу частину побіжного бонітування складають лабораторні дослідження механічного та хімічного складу ґрунту. У додатку до книги містяться таблиці аналітичних даних побіжного бонітування ґрунтів в % до абсолютно сухого ґрунту та додаток до статті про детальне бонітування «Дані для характеристики продуктивності 6 ґрунтових типів Полтавської губернії».
Як представник Департамента землеробства, В.В. Вінер брав участь у становленні крайових дослідних станцій України (Катеринославської, Харківської). Так, 27 квітня 1908 року в Катеринославі (м. Дніпро) відбулось земське засідання місцевих агрономів і запрошених спеціалістів з сільськогосподарської дослідної справи старших спеціалістів Головного Управління з дослідної справи Вінера і Франкфурта, професорів Прянішнікова, Бичихіна, Курилова, завідуючих дослідними станціями і полями: Плотянської та Іванівської станцій, Полтавського, Одеського, Ставропольського полів, Харківського губернського агронома та представників головних сільськогосподарських товариств півдня України. В.В. Вінер прочитав доповідь «Про організацію обласної сільськогосподарської дослідної станції». Було прийнято рішення про нагальну необхідність створення в Катеринославській губернії центральної дослідної станції з певною кількістю дослідних полів, у відповідності до головних ґрунтово-кліматичних та господарських районів губернії, і постійної організації мережі колективних дослідів. В комісію зі створення, облаштування й утримання центральної дослідної станції та районного дослідного поля входили: О.О. Ізмайлов, В.В. Вінер, С.Л. Франкфурт, М.З. Воронцов, Б.М. Рожественський, Д.М. Прянішніков, М.К. Походня, А.Ф. Доллежаль, В.В. Таланов, І.Г. Черниш, П.Ф. Тушкан, А.К. Коль. Вінер запропонував до програми дослідів включити вивчення дії та післядії мінеральних добрив, особливо фосфорних, на об'єкти дослідження.
Вінер В.В. був учасником обласного з’їзду представників земств і сільських господарств півдня Росії, що проходив 7-10 вересня 1910 р. в Катеринославі. 14.10.1911 р. брав участь в обласній нараді з питання про створення в Харкові обласної сільськогосподарської дослідної станції.
На Першому Всеросійському селекційному з'їзді 1911 р. В.В. Вінер представив доповідь про принципи розподілення селекційних робіт по районах. Для південно-західного краю Вінер запропонував створити чотири районні селекційні станції : Київську – для селекції цукрового буряку та озимої пшениці, Харківську – для вирощування озимої і ярої пшениці та кормового буряку, Катеринославську – для ярої пшениці, кукурудзи та Саратовську – для вирощування ярої пшениці твердих сортів і соняшнику. Порадив здійснювати суспільний контроль над насінням у вигляді виставок-базарів.
В.В. Вінер вивчав питання обробітку ґрунту, удобрення сільськогосподарських культур, агротехніки картоплі. Складав посібники із загального землеробства.
З матеріалами виставки можна ознайомитись
у читальному залі № 2 ННСГБ НААН.