160 років з дня народження Вернадського Володимира Івановича (1863-1945) – українського вченого-природознавця, геолога, мінералога, одного з основоположників вчення про біосферу, академіка АН СРСР, академіка та першого президента АН УРСР

Вернадський Володимир Іванович (12.03.1863-6.01.1945) – дворянин, природознавець, геолог, мінералог, один з основоположників геохімії та біогеохімії, радіохімії, космохімії, гідрохімії, академік АН СРСР, академік та перший президент АН УРСР (1918-1921), організатор багатьох наукових організацій, почесний член багатьох іноземних академій і наукових товариств. Основоположник учення про біосферу. Навчався в Харківській та Петербурзькій гімназіях, на природничому відділенні фізико-математичного факультету Петербурзького університету, учень В. В. Докучаєва. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Про фізичні властивості ізоморфних сумішей». У 1885 р. був призначений хранителем мінералогічного кабінету університету, у 1888-1890 рр. стажувався в Мюнхені та Парижі. У 1882, 1884, 1887, 1891 рр. брав участь у ґрунтово-геологічних експедиціях. Серед них: експедиція з оцінки земель Полтавської губернії під керівництвом професора Санкт-Петербурзького університету В. В. Докучаєва, проведена з ініціативи Полтавського губземства в 1887-1891 рр. Результати проведеної роботи були видані у 16 випусках «Матеріалів для оцінки земель Полтавської області». Ґрунтову карту складали магістрант В. Агафонов, професор Ф. Левінсон-Лессінг, Н. Адамов, професор С. Богушевський, А. Бодиско, М. Васильєв, В. Вернадський, професор К. Глінка, П. Земятченський, П. Отоцький за загальною редакцією професора В. Докучаєва.

На матеріалах досліджень у Полтаві було створено природничо-історичний музей. У Фонді видань XIX ст. ННСГБ НААН є випуск XV «Матеріалів» про Кременчуцький повіт Полтавської губернії, складений В. І. Вернадським. У ньому вчений відобразив орографічний, короткий географічний та ґрунтовий нариси досліджуваної місцевості.

Восени 1890 року В. І. Вернадський був затверджений приват-доцентом кафедри кристалографії та мінералогії Імператорського Московського університету. Після захисту в 1891 р. магістерської дисертації призначений завідувачем Мінералогічного кабінету. Організував студентський мінералогічний гурток. Автор курсів лекцій та підручників з мінералогії, кристалографії та історії природознавства. Наприклад, у статті П. В. Отоцького «Перша наукова теорія походження чорнозему» в журналі «Ґрунтознавство» (№ 4 за 1900 р.) згадується про книгу В. І. Вернадського «Про значення праць М. В. Ломоносова в мінералогії та геології» (1900). Із простими і складними силікатами нас знайомить книга ординарного професора В. І. Вернадського «Мінералогія» (1912), яка зберігається в «Колекції наукових видань 1901-1917 років із фондів ННСГБ НААН». У журналі «Ґрунтознавство» (№ 1 за 1905 р.) у розділі «Бібліографія» А. Л. [Ол. Левицький] описує книгу-спомин професора В. І. Вернадського про свого вчителя й наставника «Сторінка з історії ґрунтознавства. Пам’яті В. В. Докучаєва» (1904).

З науковою спадщиною академіка В. І. Вернадського
можна ознайомитись у читальному залі № 2 ННСГБ НААН.