175 років з дня народження вченого агронома, популяризатора сільськогосподарських знань, управителя маєтків Клінгена Івана Миколайовича (1851-1922)

Іван Миколайович Клінген (1851–1922) — видатний учений-агроном, фахівець із субтропічного землеробства, дослідник систем землеробства, організатор сільськогосподарської дослідної справи та популяризатор аграрних знань. Його ім’я пов’язане з розвитком травосіяння, бджільництва, дослідженням ролі запилення у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур, а також із становленням мережі дослідних станцій. Значний внесок учений зробив у розвиток агрономічної науки в умовах посушливих регіонів Поволжя та Півдня України.

Іван Клінген народився 6 (18) червня 1851 року в Тульській губернії. Освіту здобув у Московському університеті та Петровській землеробській і лісовій академії, яку закінчив у 1876 році. Учень професора І.О. Стебута. У 1878 році захистив кандидатську дисертацію з сільськогосподарської тематики. Працював управителем у маєтку А. О. Скалона «Білий Колодязь» Вовчанського повіту Харківської губернії (1878-1886); управителем у маєтку княгині О. В. Лопухіної-Демидової «Корсунь» Канівського повіту Київської губернії (1886—1888); головним керуючим у маєтку Її Імператорської Високості принцеси Є. М. Ольденбургзької «Рамонь» Воронезького повіту Воронезької губернії (1888-1890). У грудні 1890 року призначений на державну службу до Удільного відомства, з зарахуванням до Департаменту уділів. У 1891 призначений інспектором Удільного відомства за п’ятьма величезними кавказькими маєтками, в зв’язку з чим і переїхав на Кавказ у Тифліс.

З 1895 по 1907 рік - агроном Головного управління уділів відомства Міністерства імператорського двору та уділів, займався організацією дослідної справи та впровадженням нових агротехнічних підходів. У 1895–1896 роках очолював наукову експедицію до Єгипту, Індії, Цейлону, Китаю та Японії з метою вивчення субтропічних культур і можливостей їх акліматизації.

З 1907 по 1912 роки статський радник І. М. Клінген був головним керуючим великими маєтками Його Імператорської Високості, великого князя Михайла Олександровича в «Брасово» Орловської губернії та «Дерюгіне» Дмитрівського повіту Курської губернії. У Брасовському маєтку він створив запилювальну пасіку з 800 бджолиних сімей кавказької породи.

Наукові дослідження Івана Клінгена охоплювали питання польового травосіяння, боротьби із засухами, впровадження раціональних сівозмін, вирощування кормових культур і підвищення продуктивності землеробства. Особливе місце у його роботах займали дослідження ролі бджіл у запиленні конюшини. Учений довів, що використання кавказької породи бджіл значно підвищує врожайність насіння конюшини, і вперше в агрономічній практиці звернув увагу на важливість системного використання бджіл для запилення ентомофільних культур.

У 1903 році за ініціативою Клінгена була створена Безенчуцька дослідна станція Самарської губернії — один із провідних аграрних наукових центрів свого часу. На станції проводилися дослідження щодо накопичення та збереження ґрунтової вологи, боротьби із засухою, випробування посухостійких сортів, впровадження просапних культур та удосконалення систем землеробства для степових районів. Саме тут закладалися основи наукового «сухого землеробства» для посушливих територій Поволжя.

Книжкова спадщина Івана Миколайовича Клінгена, що зберігається у фондах Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН, є важливим джерелом з історії аграрної науки та дослідної справи. У бібліотеці представлені його праці, присвячені рослинництву, землеробству, субтропічному господарству, кормовим культурам та організації дослідних станцій.

 

Однією з ранніх праць ученого є «Описание Волчанского уезда Харьковской губернии в сельскохозяйственно-статистическом отношении»* (1882), у якій подано комплексний аналіз природних умов, землеробства та господарської спеціалізації Волчанського повіту Харківської губернії. Це була кандидатська дисертація І.М. Клінгена, написана за результатами проходження виробничої практики.

У праці «Материалы для решения некоторых вопросов по культуре сахарной свеклы: Отчет о работах, произведенных на Белоколодезном опытном поле за 1884 год» (Харків, 1886) Клінген узагальнив результати досліджень, проведених на Білоколодязькому дослідному полі у Волчанському повіті Харківської губернії. Це видання відображає один із ранніх прикладів наукового підходу до вивчення культури цукрового буряка в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.

У «Журналах засідань загальних зборів членів Харківського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості 24-го та 26-го лютого 1885 року» є доповідь І.М. Клінґена на тему «Звіт про роботи, виконані на Білоколодезькому дослідному полі за 1885 рік: матеріали для вирішення деяких питань з культури цукрових буряків».

У працях «Материалы для решения некоторых вопросов по культуре сахарной свеклы» (1886) та «Материалы для решения некоторых вопросов по культуре сахарной свеклы. Подбор свеклы» (1888) Іван Клінген висвітлив результати досліджень із вирощування цукрового буряка на дослідних полях Харківщини. Особливу увагу вчений приділив питанням добору насінників, визначення цукристості коренеплодів та підвищення врожайності культури. У другій праці автор відповідає на запитання професора Анастасія Єгоровича Зайкевича щодо можливості відбору насінників буряка для дослідних полів Харківської групи методом визначення питомої ваги цілих коренів і використання його на практиці у господарствах. Клінген детально описав власний спосіб бального оцінювання ребристості коренеплодів, який, за результатами проведених ним дослідів у Корсуні та Білому Колодязі в 1886 році, корелював із рівнем їхньої цукристості. На основі отриманих результатів учений обґрунтував практичне значення запропонованих методів для селекції та насінництва цукрового буряка в господарствах.

Видання «Питательные и кормовые суррогаты по опытам в Рамони» (1892) містить результати експериментів із виготовлення хліба з використанням різних добавок, зокрема бурякового жому і макухи з соняшника.

Стаття «Основы хозяйства в Сочинском округе», опублікована в журналі «Сельское хозяйство и лесоводство» за 1897 рік стала результатом багаторічних спостережень ученого на Кавказі. У ній проаналізовано природно-кліматичні умови Сочинського округу, можливості вирощування субтропічних культур, особливості ведення господарства та перспективи розвитку чайної справи на чорноморському узбережжі.

Фундаментальна тритомна праця «Среди патриархов земледелия народов Ближнего и Дальнего Востока» (1898–1899) є детальним звітом про експедицію Удільного відомства до Єгипту, Індії, Цейлону, Китаю та Японії. Автор описує системи землеробства цих країн, природно-кліматичні умови, вирощування чаю, рису, цитрусових та інших культур. У фондах ННСГБ НААН зберігається друга частина видання — «Индия – Цейлон», у якій представлено результати вивчення субтропічного господарства та чайного виробництва. Книга містить численні ілюстрації, карти, діаграми й етнографічні спостереження.

Праця «Скороспелая залежная система для Восточной России преимущественно на чернозёмных почвах» (1903) присвячена проблемам організації землеробства в умовах посушливого клімату. Учений запропонував систему швидкостиглого перелогового землеробства, що передбачала використання раціональних сівозмін, накопичення вологи та впровадження кормових культур для підвищення стійкості господарств до засух.

У книзі «Агрономическая помощь удельным арендаторам» (1904) висвітлено питання організації агрономічної підтримки орендарів, удосконалення систем господарювання та впровадження наукових рекомендацій у практику землеробства.

Тритомне видання «Кормовые растения и польза от них» (1906–1911) стало одним із найважливіших посібників із польового травосіяння початку ХХ століття. У книгах подано наукові основи вирощування кормових культур, класифікацію кормових рослин, рекомендації щодо використання багаторічних злакових і бобових трав, а також практичні поради для землеробів щодо організації кормової бази господарства.

У книзі «Краткое описание удельной областной сельскохозяйственной станции» (1907), підготовленій Іваном Клінгеном спільно з агрономом Я. Жуковим, висвітлено історію створення, організацію та перші результати діяльності Удільної обласної сільськогосподарської станції в Безенчуці Самарської губернії. Видання узагальнює підсумки роботи станції за 1897–1906 роки та розкриває основні напрями її наукової діяльності. Автори обґрунтовують необхідність створення дослідної установи для посушливих районів Східної Росії, доводячи, що низька ефективність сільського господарства була зумовлена «не стільки нестачею земельних ресурсів, скільки недосконалою організацією господарювання та відсутністю науково обґрунтованих систем землеробства».

У праці описано процес створення станції в Безенчуці, її матеріально-технічну базу, до складу якої входили лабораторія, оранжерея, метеорологічна станція, бібліотека та мережа дослідних полів. Значну увагу приділено програмі наукових досліджень, яка охоплювала питання накопичення, збереження та раціонального використання ґрунтової вологи, застосування добрив, насінництва, вивчення кормових рослин, прикладної ботаніки та впровадження дванадцятипільної сівозміни.

Окремий розділ присвячено діяльності мережі колективних дослідів у Самарській, Саратовській та Симбірській губерніях, а також роботі чотирьох допоміжних дослідних полів — Ново-Майнського, Шиланського, Обшарівського та Платівського. На основі багаторічних спостережень автори дійшли висновку про високу ефективність чорного осіннього пару, який забезпечував приріст прибутковості господарств до 50%. Водночас доведено перспективність включення до сівозмін просапних культур, насамперед кукурудзи, що розглядалася як важливе джерело підвищення продуктивності та рентабельності степового землеробства.

Книга є цінним джерелом з історії аграрної науки, оскільки відображає процес становлення мережі сільськогосподарських дослідних установ, розвиток наукових засад боротьби із засухою та формування ефективних систем землеробства для посушливих регіонів.

Монографія «Костер безостый» (1907; 1914) присвячена дослідженню однієї з найважливіших кормових трав степової зони — костру безостого.

Праця «О практическом значении оплодотворения красного клевера кавказскими пчелами» (1912) стала однією з перших наукових робіт, присвячених ролі бджіл у підвищенні врожайності ентомофільних культур. У ній Клінген обґрунтував значення кавказької породи бджіл для ефективного запилення конюшини та розвитку насінництва.

Наукова спадщина Івана Миколайовича Клінгена відображає розвиток аграрної науки кінця XIX — початку XX століття, становлення дослідної справи та пошук ефективних моделей землеробства для посушливих регіонів. Віртуальна виставка покликана вшанувати пам’ять ученого та популяризувати його праці, які й сьогодні залишаються важливим джерелом для дослідників історії аграрної науки, землеробства та бджільництва.

*-назви праць написані мовою оригіналу.

 

З матеріалами виставки можна ознайомитись

 у читальному залі № 2 ННСГБ НААН